SITE LOGO
Сб, 23.11.2024, 07:16
Меню сайта
Наш опрос
Чи потрібна зміна часу на годину вперед/назад?
Всего ответов: 438
Главная » Комментарии пользователя [miknech]

Найдено комментариев: 1930
Показано комментариев: 1561-1590
Страницы: « 1 2 ... 51 52 53 54 55 ... 64 65 »

avatar
1
370 miknech • 23:13, 03.11.2014 [Лінк на твір]
Поетичне слово - воно достоту поетичне в цьому вірші. Достоту!
avatar
0
369 miknech • 23:10, 03.11.2014 [Лінк на твір]
table-6
avatar
1
368 miknech • 23:08, 03.11.2014 [Лінк на твір]
Про Україну, як Батьківщину, або ніяк, або отак!
avatar
1
367 miknech • 23:07, 03.11.2014 [Лінк на твір]
"Життя - це крик з минулого в майбутнє" - дуже ємний вислів. От тільки доводиться констатувати, що минуле - німе, а майбутнє - глухе, бо все повторяється в історії до знемоги, і факт лишається фактом - людство ніяк не може дослухатися до власної історії.
avatar
1
366 miknech • 23:03, 03.11.2014 [Лінк на твір]
Мимо людей з "пустинними думками", напевно, варто проходити, не впускаючи їх у душу. Хоча не все ж зразу можна розпізнати, від того й біль опісля. Надіймося на тих, "з ким нема печалі".
avatar
0
365 miknech • 22:53, 03.11.2014 [Лінк на твір]
Роздуми, роздуми. Про одвічне й неминуще. От тільки в кінці вірша не варто було змінювати стиль і ритм написання.
avatar
0
364 miknech • 23:07, 01.11.2014 [Лінк на твір]
Ніхто не приходить у цей світ надаремно. Це вже він сам може перетворити власне життя в казна-що. А коли в душі дзвенить слово, то життя не пройшло марно. Про нього можна сказати, що воно проспівано. Добрий вірш.
avatar
0
363 miknech • 22:38, 30.10.2014 [Лінк на твір]
Поетично, образно - аж душа щемить і радіє водночас, бо так літературно сказано, так тонко, не побоюся сказати, у стилі класиків.
avatar
0
362 miknech • 22:35, 30.10.2014 [Лінк на твір]
А мені Ваш вірш чомусь нагадав відому пісню "Ніч яка місячна". Ніби перегукуються.
avatar
0
361 miknech • 22:32, 30.10.2014 [Лінк на твір]
Всім щире дякую.
avatar
0
360 miknech • 23:33, 29.10.2014 [Лінк на твір]
Поетично й образно, якщо можна подати такі епітети до вірша про війну. А літати є де, навіть під час війни. Хоча б у вірі. В перемогу, в мир, в людяність навіть під час нелюдських випробувань. Літати є де, лиш би не обпалило сьогодення крил.
avatar
0
359 miknech • 23:29, 29.10.2014 [Лінк на твір]
Завжди казав, що Вам, пані Наталю, дуже добре даються вірші про природу й кохання. А цей вірш, окрім думки, чарує ще й своєю побудовою.
avatar
0
358 miknech • 23:27, 29.10.2014 [Лінк на твір]
Наш край, наша природа завжди провокують нас "на спів душевний", бо це наша рідна земля.
avatar
0
357 miknech • 22:26, 28.10.2014 [Лінк на твір]
От якраз учити, пані Анно, я Вас і не збираюся, бо задатки і талант у Вас є. А що рецензія вийшла така різка, то вже звиняйте, бо тему Ви обрали дуже чудову, але опрацювали дещо слабенько, от мене і розібрав жаль, що багато недопрацювань у вірші. А тема ж, повторюся, чудова, ідея шикарна.
avatar
0
356 miknech • 22:22, 28.10.2014 [Лінк на твір]
Ну, без гріхів прожити  навряд чи кому вдавалося, але життю радіти треба завжди, бо воно, як пташечка, перепурхне через дні і відлетить у вирій. "Воно лиш подих" - і навіть якщо в ньому трапився гріх, то маємо прийняти його, як є, і зробити висновки, аби він не став основним у житті, а лишив місце в тому житті й для праведності.
avatar
1
355 miknech • 22:18, 28.10.2014 [Лінк на твір]
"І дві сумні берези, наче люди" - таке живе порівняння, що навіть оте "вмирати треба все одно" не здатне його притлумити, знівелювати. Значить, треба жити, доки живеться, і творити, адже твориться.
avatar
0
354 miknech • 22:09, 28.10.2014 [Лінк на твір]
Так у цьому ж і суть, ідея вірша.
avatar
0
353 miknech • 00:11, 28.10.2014 [Лінк на твір]
Шановна пані Анно, Ви, розумію, хотіли подати непогану задумку розмови Рояля з Мелодією, але Ваше творіння знаходиться в полоні досить значної сируватості, тож це абсолютно псує враження від твору. Поясніть мені, що це значить - "обличчя милої і голос ще дівочий... тріщить". Яка ж то мила, коли її голос не лине над світом, а тріщить. Про тріск обличчя взагалі страшно уявити. А слово "заіграє", навіщо цей русизм, коли строфу можна подати на чистій українській мові - "на мить хтось знов мені її заграє". Працюйте над творами, не подавайте такі щойно спечені і зовсім не шліфовані вироби.
avatar
0
352 miknech • 23:59, 27.10.2014 [Лінк на твір]
Тужливо, ностальгійно, трепетно.
avatar
1
351 miknech • 23:57, 27.10.2014 [Лінк на твір]
Яка б туга не стояла над світом, а рідну землю захищати треба. Але й тузі нікуди не дітися, бо не може не тужити людина від втрати рідних.
avatar
0
350 miknech • 23:54, 27.10.2014 [Лінк на твір]
Прощати образи - це означає чистити власну душу від зла. Гарний вірш.
avatar
0
349 miknech • 23:52, 27.10.2014 [Лінк на твір]
На виборах і я був, і проголосував, але це ж не перша надія, котра розбилася об грошові амбіції обраних тоді депутатів. Віриться, що це скінчиться, а от упевненості не дуже. Вже в самому виборчому процесі, поміняти виборчий закон задля якого так і не захотіли, а лишили творчість команди Януковича, закладене якась підводна течія, вже в деяких виборчих округах, котрі без змагань практично уступлено представникам колишньої влади, закладена своєрідна міна, вже у виборчих списках так званої нової еліти закладено дещицю явно не високих патріотів. І тих "уже" вистачає. А непокараність жодного, хто нищив Майдан, хто здав без бою Крим (а війна там із-за відсутності прямих кордонів з Росією була б не такою кривавою). А знову ж таки здобутий високий відсоток "Опозиційного блоку" у східних та й у Дніпропетровській областях теж про щось свідчить. Хочеться прориву, але не все так райдужно, як здається. Та й до перемоги над корупцією ще далеко, он тільки порівняти декларації про доходи з реальним станом речей уже нової влади штовхає не до надто веселих висновків. А балачки про оснащення армії при підготовці до зими і клятвенні запевнення найвищих чинів у швидкому вирішенні проблеми, а на ділі знову все на волонтерах - однією вірою тут не зарадиш, має бути дія народу, в тому числі й постійна критика влади теж, щоби вона не мала спокою і не вкладалася в зимову сплячку.
avatar
0
348 miknech • 23:38, 27.10.2014 [Лінк на твір]
Всім велике дякую за коментарі.
avatar
0
347 miknech • 01:21, 25.10.2014 [Лінк на твір]
Вірш, звісно, чудовий, от тільки я не зрозумів - чи то Олег Вінник у вас її вкрав і переклав на російську, чи то Ви його пісню переклали на українську.
avatar
0
346 miknech • 01:16, 25.10.2014 [Лінк на твір]
У кожної людини є свій світ, котрий вона покидає хіба разом із життям. Для когось це професія вчителя, а для когось - багатство. Це вже як кому на долю й душу кладеться. Як у цьому вірші.
avatar
0
345 miknech • 01:13, 25.10.2014 [Лінк на твір]
Глибоко, ніби просто, а глибоко. І добре написано.
avatar
0
344 miknech • 01:11, 25.10.2014 [Лінк на твір]
Воля - то таке надбання, як любов, як прийде - не встоїш, як піде - не вернеш. Її варто берегти, бо без неї й самого себе загубиш, і душу, й тіло. Залишиться тільки порожнеча рабства.
avatar
0
343 miknech • 22:54, 10.10.2014 [Лінк на твір]
Щире всім дякую.
avatar
0
342 miknech • 22:36, 09.10.2014 [Лінк на твір]
Останні строфи - прекрасні й глибокі, як осінній дощик, за яким на перший погляд тільки сірість та сльота, а насправді - прийдешня весна і буйство зелені та квіту на зволоженій землі.
avatar
1
341 miknech • 22:33, 09.10.2014 [Лінк на твір]
Філософсько глибоко, бо слово - воно не лиш предтеча подій, а й їх висновок. Ніхто ніколи не докаже, що первинніше - матерія чи думка, бо вони, певно, вічні обоє. Отак і зі словом нашим на Сході - чи то події його породили, чи воно події; скоріш за все - оте все породили ми самі. І виборами своєї влади, і непродуманістю дій, і, і, і... Все взаємопов'язано - ми є наслідком історії, а вона наслідком наших дій. Вірш короткий, а на роздуми штовхає довгі, майже нескінченні.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz