"Життя - це крик з минулого в майбутнє" - дуже ємний вислів. От тільки доводиться констатувати, що минуле - німе, а майбутнє - глухе, бо все повторяється в історії до знемоги, і факт лишається фактом - людство ніяк не може дослухатися до власної історії.
Мимо людей з "пустинними думками", напевно, варто проходити, не впускаючи їх у душу. Хоча не все ж зразу можна розпізнати, від того й біль опісля. Надіймося на тих, "з ким нема печалі".
Ніхто не приходить у цей світ надаремно. Це вже він сам може перетворити власне життя в казна-що. А коли в душі дзвенить слово, то життя не пройшло марно. Про нього можна сказати, що воно проспівано. Добрий вірш.
Поетично й образно, якщо можна подати такі епітети до вірша про війну. А літати є де, навіть під час війни. Хоча б у вірі. В перемогу, в мир, в людяність навіть під час нелюдських випробувань. Літати є де, лиш би не обпалило сьогодення крил.
От якраз учити, пані Анно, я Вас і не збираюся, бо задатки і талант у Вас є. А що рецензія вийшла така різка, то вже звиняйте, бо тему Ви обрали дуже чудову, але опрацювали дещо слабенько, от мене і розібрав жаль, що багато недопрацювань у вірші. А тема ж, повторюся, чудова, ідея шикарна.
Ну, без гріхів прожити навряд чи кому вдавалося, але життю радіти треба завжди, бо воно, як пташечка, перепурхне через дні і відлетить у вирій. "Воно лиш подих" - і навіть якщо в ньому трапився гріх, то маємо прийняти його, як є, і зробити висновки, аби він не став основним у житті, а лишив місце в тому житті й для праведності.
"І дві сумні берези, наче люди" - таке живе порівняння, що навіть оте "вмирати треба все одно" не здатне його притлумити, знівелювати. Значить, треба жити, доки живеться, і творити, адже твориться.
Шановна пані Анно, Ви, розумію, хотіли подати непогану задумку розмови Рояля з Мелодією, але Ваше творіння знаходиться в полоні досить значної сируватості, тож це абсолютно псує враження від твору. Поясніть мені, що це значить - "обличчя милої і голос ще дівочий... тріщить". Яка ж то мила, коли її голос не лине над світом, а тріщить. Про тріск обличчя взагалі страшно уявити. А слово "заіграє", навіщо цей русизм, коли строфу можна подати на чистій українській мові - "на мить хтось знов мені її заграє". Працюйте над творами, не подавайте такі щойно спечені і зовсім не шліфовані вироби.
На виборах і я був, і проголосував, але це ж не перша надія, котра розбилася об грошові амбіції обраних тоді депутатів. Віриться, що це скінчиться, а от упевненості не дуже. Вже в самому виборчому процесі, поміняти виборчий закон задля якого так і не захотіли, а лишили творчість команди Януковича, закладене якась підводна течія, вже в деяких виборчих округах, котрі без змагань практично уступлено представникам колишньої влади, закладена своєрідна міна, вже у виборчих списках так званої нової еліти закладено дещицю явно не високих патріотів. І тих "уже" вистачає. А непокараність жодного, хто нищив Майдан, хто здав без бою Крим (а війна там із-за відсутності прямих кордонів з Росією була б не такою кривавою). А знову ж таки здобутий високий відсоток "Опозиційного блоку" у східних та й у Дніпропетровській областях теж про щось свідчить. Хочеться прориву, але не все так райдужно, як здається. Та й до перемоги над корупцією ще далеко, он тільки порівняти декларації про доходи з реальним станом речей уже нової влади штовхає не до надто веселих висновків. А балачки про оснащення армії при підготовці до зими і клятвенні запевнення найвищих чинів у швидкому вирішенні проблеми, а на ділі знову все на волонтерах - однією вірою тут не зарадиш, має бути дія народу, в тому числі й постійна критика влади теж, щоби вона не мала спокою і не вкладалася в зимову сплячку.
Вірш, звісно, чудовий, от тільки я не зрозумів - чи то Олег Вінник у вас її вкрав і переклав на російську, чи то Ви його пісню переклали на українську.
У кожної людини є свій світ, котрий вона покидає хіба разом із життям. Для когось це професія вчителя, а для когось - багатство. Це вже як кому на долю й душу кладеться. Як у цьому вірші.
Воля - то таке надбання, як любов, як прийде - не встоїш, як піде - не вернеш. Її варто берегти, бо без неї й самого себе загубиш, і душу, й тіло. Залишиться тільки порожнеча рабства.
Останні строфи - прекрасні й глибокі, як осінній дощик, за яким на перший погляд тільки сірість та сльота, а насправді - прийдешня весна і буйство зелені та квіту на зволоженій землі.
Філософсько глибоко, бо слово - воно не лиш предтеча подій, а й їх висновок. Ніхто ніколи не докаже, що первинніше - матерія чи думка, бо вони, певно, вічні обоє. Отак і зі словом нашим на Сході - чи то події його породили, чи воно події; скоріш за все - оте все породили ми самі. І виборами своєї влади, і непродуманістю дій, і, і, і... Все взаємопов'язано - ми є наслідком історії, а вона наслідком наших дій. Вірш короткий, а на роздуми штовхає довгі, майже нескінченні.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('