Кину, до біса, цю школу
І в" торгаші" я піду.
Скільки роботи навколо!
Може, Клондайк десь знайду.
Вистачить грошей на хату.
Також машину куплю.
В школі одна лиш зарплата!
Жити, як бомж, не люблю.
Тільки одна є проблема:
"Як там десятий клас "Д"?
Хто "розжує" теорему
І "до ума" доведе?"
Ні, не піду в олігархи.
Школу не кину,і край!
Перечитаю Плутарха.
Ну, "рідний дім", постривай!
Коли ходимо до школи,то мріємо швидше її закінчити,а згодом починаємо розуміти, що то були найщасливіші дні нашого життя. Це я про учнів,а про вчителів ,то вже хто скільки витерпить
Згадалися слова Сократа: Боже, скільки в світі є гарних речей, без яких я можу обійтися... Ось тільки йому було простіші, діти не обсідали і жінка не допікала...
У кожної людини є свій світ, котрий вона покидає хіба разом із життям. Для когось це професія вчителя, а для когось - багатство. Це вже як кому на долю й душу кладеться. Як у цьому вірші.
Дякую всім за розуміння. Вчитель - це не професія, вчитель - це спосіб життя. Бо ж коли сидиш над купою зошитів, конспектів уроків, іншої літератури,навіть у вихідні, коли всі люди, зазвичай, приділяють увагу своїм дітям, ведуть їх в театр, чи парк відпочинку, а ти ведеш туди цілий клас чужих дітей і піклуєшся про них, як про своїх, рідних, коли, навіть вийшовши на пенсію, ти не можеш пройти мимо якогось хулігана і починаєш його виховувати, тоді спадають на думку жартівливі слова "вчитель - це не професія, а діагноз".
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
