ПЕРЕД ЧИСТИМ АРКУШЕМ
Мене – нема ще. Ані слів, ні зору –
Нічого. Лиш… сумління ломота…
Є зав'язь думки, місячно-прозора.
Чуття пульсують, серце виліта.
Цей аркуш п'ятитисячний – як перший.
Стосотий біль, як вперше, проживу.
Спішать слова, голодні і не пещені.
Вони – ще безлад. Їх… ніяк не звуть.
І слів нема. Та є чуття! І тільки.
Колючі та уперті, мов… з ялин.
Нема мене, ні думки й рими-втіхи.
Лиш зав'язь-загадка. І біло-чистий лист.
Муки поета в кожного свої, але спільне, оті "зав'язь-загадка і біло-чистий лист", напевно, є в кожного. Дуже зримо передані відчуття, коли "мене - нема ще", тобто, я б сказав, на ганку до будинку нового творіння.
І мені так здається, що кожен творець, перш ніж почати втілювати задум, має оту "зав"язь-загадку", котра і виллється на папір, на нотний стан чи полотно... Чи у підмурівок нового будинку... Дуже вдячна Вам за такий цитатний коментар!
Дякую, пані Катерино, за Ваш коментар і за постійну увагу до моєї скромної творчости! Тішуся, якщо вірш і справді ще й спонукає міркувати. Мені дуже важлива Ваша авторитна думка! ЦІную її!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
у Вас 
1
