Вже рвався день з тугих обіймів ночі ,
Скидав зі себе заспану вуаль,
Загравою горіли вперто очі
І зорями вдивлялися у даль.
Хвилево стихли звуки канонади,
Хоч за горою десь лилася кров,
А лицарі по цей бік барикади
Пили життя, вдягали волі зов.
Навколо них лежали побратими
І багряніла стоптана трава.
Сокійно спіть. Словами золотими
Записані святими всі діла.
Своєю кров’ю здобували волю,
Ви не вмирущі. Правда не вмира!
Воскресне слава в нашій Україні,
Вас не забуде батьківська земля.