ОСІНЬ
Тихо , на вшпиньках, підкралася осінь,
Небо заплакало, зникло тепло
Верби схилили гілки жовтокосі,
Скошено в полі останнє стебло.
Пташки гуртуютьсяє ,довга дорога-
Літо шукати летять за моря,
Там перебудуть, та й знов до порога
Рідного краю ,покличе пора!
Чи ж повернуться усі до одного?
Скільки їх згине , від втоми шляху?
Крила зітруться, чи ж буде підмога,
Щоб долетіти, вітати весну.
Так вирушають в незнану дорогу,
Молодь ,краса наша, , маковий цвіт!
То ж помолімося ,з проханням до Бога,
Щоб оберіг ,й був короткий відліт!
Додав: Таля (26.08.2014)
| Автор: © Наталя Буняк
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1244 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА