От ціава ситуація, зневіра і присвята, - то трохи різне, поясню: для друзів, бо для них писав, зневіри не мав в собі, і намагаюсь уникати, бо це мізерно. А шукав, на час писання вірша - себе, насамперед. Наталю, я не порівнюю себе з творцем величних полотен, тобто художніх, але і душу промайнулої поміж нас людини не осягнути, моя поезія, то на майбутнє, не для загалу, я писав собі... і може для тих хто знайде в них себе. От і все... Читайте, друзі...
Пояню на майбутнє - не думайте, шановні, що я суїциїдивно налаштований, то просто старі поезії, моє життя візерунок в небі, не кажу без хмар (прагматично), але до певного розуміння оптимістичне...(щодо теперішнього стану душі).. чого і бажаю іншим...
Натлю, не є все так прикро, але просто для того аби відкрилися рими слід пережити - і приємне, і неприємне, а щодо поезії ... я і часу немаю аби друкувати старе, і набрати нове... а в думках... йой... дай Боже здоров'я...
Маленьке пояснення до тексту... народилося в час банального прогулювання по місту , тобто по Ковелю, відповідно у день Незалежності, натомість опинився в запліснявілих застінках КПЗ без жодних на те причин на півтори доби, зазнавши принижень і образ повернувся додому із думками що написані вище...
вірю Любомире, але то був вираз того що на душі... не можу викреслити з себе шмат... не можу редагувати написане... певен що тільки миттєвість та той же стан виражають настрій і пошук ... тієї ж істини... проте дякую.
Саме так то уривок з пісні блюзового виконавця John Mayall, чия музика дає натхнення на створення багатьох речей... Як кажуть "попса - це коли недобрій людині файно, а блюз то коли гарній людині зле... " , хоча правило непослідовне