Дивуюсь людям, які попри все знають свою дорогу. Не тому, що сам хочу бути таким, але все ж таки. Псалм ваш хороший, хотів би так вас прокоментувати,- що і у віршах знайде на Бога надію як і його повчання.
А мене вразила система образів, я довго згадував про ці порівняння у вільний час, правда прокоментувати забув, а знайти не так легко, але все ж таки це того варте. Мої вам
Амур.. Куточок недобудованого всесвіту. Два як би протилежні образи. я б хотів підклеслити їх в кінці поставивши три крапки, а то образ надії аж занадто легкий, що важко розгледіти, а та крапка ніби робить на цьому кінець. Хоча це лише моя думка. Можливо це не так, але все-таки мені твір сподобався, успіхів вам.
Хотів би ще трішки доповнити свою думку тим, що саме культури треба вчити себе ( як би кожен з нас це розумів ), серед молоді багато "культурних" людей готових повчити та не там то діло було коли діло стосується їх самих. Шкода перевиховати навряд чи комусь когось вдасця. Тому іноді треба "залізні рамки" від нашого керівництва.
....Молюсь. Це певно ключове слово усього вірша. Хотілося щоб кожен з нас це міг сказати, "не молився", "не буду", а все-таки "молюсь" щиро й від усього серця.
Цікаво, проза, рідко читаю її, а тепер бачу, що глибоко помилявся в цьому. Що робити зараз і надалі це ваше право, ви просто пишіть не тому що це може додати сили, - ні. Й не тому, що стане легше цього може теж не статися, а для того щоб все побачити по новому, якось інакше все зрозуміти. Цікавий твір, успіхів.