* * *

Я бачу твою усмішку як вчора.

Вона скривила душу у мені,

Ти знала все о бісова "аврора"

І ти сміялась як усі земні.

Чого тобі було від мене треба?

Невже я вліз в непланове кіно?

Бо я прошу лиш кілька слів про небо,

В піснях в яких нам осінь принесло.

Серед всіх "чужих" мені фантазій,

Яких я зрікся як і ти мене,

Старі бажання нетривких оказій,

Минулим щастям думку прожене.

Я бачу твою усмішку як вчора.

Її б не бачити мені.

Ти знала все о бісова "аврора"

Та я скажу тобі, що ні.