Я бачу твою усмішку як вчора. Вона скривила душу у мені, Ти знала все о бісова "аврора" І ти сміялась як усі земні.
Чого тобі було від мене треба? Невже я вліз в непланове кіно? Бо я прошу лиш кілька слів про небо, В піснях в яких нам осінь принесло.
Серед всіх "чужих" мені фантазій, Яких я зрікся як і ти мене, Старі бажання нетривких оказій, Минулим щастям думку прожене.
Я бачу твою усмішку як вчора. Її б не бачити мені. Ти знала все о бісова "аврора" Та я скажу тобі, що ні.
|