Добре, Наталко. Побільше тепла і сонця тобі і швидше прогнати з душі зневіру, хоч, щодо її наявності в твоїй душі, у мене виникають сумніви
А я не дочекаюся справжньої хуртечі, щоб розмістити нещодавно показані тобі рядки. Так у мене було уже з "Першим снігом", коли чекав ледве не місяць...
Не думаю, адже літає наш народ на новорічні свята до теплих країв, зовсім не боячись негативних наслідків для свого організму після такого відпочинку. Ось і мені зараз захотілося поніжитися на сонці тут, недалеко від хати... Дякую тобі, Василю.
У нас зараз також сіється дрібненький сніжок, на вулиці так тихо і затишно. Було б взагалі все добре, але я не люблю ранніх сутінків у цю пору. Тамаро, я тех не проти повалятися у снігу в такій веселій компаніїї, якщо тільки не буде заперечень... Дякую.
На жаль, Оксано, у моєму квітнику порідшало квіточок, та й блиск на власному чолі не радує, проте не вішаю носа і до цих пір полюбляю веселі жіночі гурти... Дякую тобі.
У нас великого снігу до цих пір ще немає, але білим покривалом земля укрита, водойми потроху скував лід, тож зима відчувається. Хоч у снігу нині не валявся, але й протяги зробили свою лиху справу - зараз на лікарняному, неспроста ж білизна вулиці нагадала мені чистоту лікарні... Не хворійте, будьте здорові!!! Дякую.
Теплий кожушок, дійсно, зараз нікому зайвим не буде, але душі зігрівають не тільки речі. Якщо мені вдалося зігріти словом хоч одну із них, буду безмежно радим. Дякую тобі, Василю.
Усе відбувається саме так - у муках і блаженстві народжуються вірші, але чомусь захотілося запитати Анатолія; - А який варіант відповіді він обрав би, якби запитали саме про цей вірш? Цікаво просто, хоч відповідати не обов'язково... Чудовий вірш!
Тут, на сайті, нещодавно мене називали інопланетянином, проте, зараз, я зайвий раз переконався, що людиною з іншої планети є саме Світлана, і, мабуть, після прочитання цієї добірки її віршів ніхто мені заперечувати не буде... Молодець! Неповторно, головне - нічого подібного давно не стрічається, бо так творити можеш ти одна. Гармонійно поєднуються думки і слова, котрими вкрай переповнене твоє серце.
Слова звучать, як добра,гарна і печальна пісня. Не розумію тільки, що спонукало написати саме такого вірша - про заплакане "розп'яте кохання"?.. Судячи із попередніх віршів, у Таїсії все добре, може, тільки про "день вчорашній" сумні згадки?.. Сподобався вірш.
Нікому мене, мабуть, не вдасться заколисати "...у цій нічній порі". Дякую тобі за намагання так зробити. Твої слова підбадьорують, надихають, обнадіюють...
Дивлячись у кастрюлю, можна побачити все життя від народження до смерті. Потрібно лише уважно дивитися дивитися на те, що знаходиться в ній. За вікном такого немає...