Брати

                      Н. К...           

Зацілували аж до блиску

Зірниці місяцю щоку,

Коли з усіх сторін притисли

Його край неба у кутку.

Малі сузір’я і великі

До нього рвались напролом,

Неначе він манив і кликав

Їх на побачення смерком.

А може місяць, як годиться

Поміж дівчат парубчаку,

Повідав зорям таємницю

Ту, що придумав нашвидку?

А може він до них понісся,

Як захмелілий добрий сват, -

Як нещодавно від Полісся

Гасав і сам я до Карпат?

Бо хто шукає – той знаходить

Усе, що вимріє собі.

Дивлюся, серцю на догоду,

Я в очі карі й голубі.

Бо і моя журлива пісня

Дівчат зібрала повен дім.

Хоч у гурті буває тісно,

Та дуже весело при тім.

У тихім шумі вечоровім,

Так гарно й солодко мені.

І сяйво вічної любові

Ген мерехтить у далині.