Гарні у тебе коментарі, Наталко! Хоч бери і розміщуй кожного з них уже не як віршований коментар, а як повноцінний вірш. Бачу, що ти так і робиш... Дякую тобі за добрі слова.
Хоч, судячи з дати написання. вірш давній, але, бачу, що роки зовсім не змінили тебе. Як і раніше, тобі й зараз хочеться докопатися до суті людського єства, зазирнути в глибини людської душі до самого дна, не стояти мовчки на узбіччі життя, а будь - що прагнути потрапити в саму гущу подій, незважаючи ні на що...
Ніколи не ховався і ховатися не буду! Адже недарма колись говорив про себе: Хто кохає щиро й ненавидить люто, Хто прийде на поміч у години скрути. Потрібно постійно доказувати тепер, що не лукавив, що говорив правду... Дякую тобі, Людмило.
Яка швидка у тебе реакція, Наталко! Не встиг розмістити свого вірша - вітання, а за якусь мить, судячи з часу публікації коментаря, уже можна було познайомитися з твоєю чудовою відповіддю. Змагатися із тобою в цьому відношенні - безнадійна та марна справа... Горіння серця марно не проходить В обіймах неспокійної душі. Живи яскраво нам усім на подив: Радій, сумуй, карайся і гріши!..
Дякую тобі, Ігоре, за розуміння. Твої слова являються, певно, зайвим підтвердженням того, що я нічого не вигадую, що так буває не тільки зі мною. А твого вірша я обов'язково прочитаю, його, мабуть, іще на сайті немає, бо я переглядав твої твори і не знайшов серед інших вірша із назвою "Кімната".
Так милозвучно!.. Відразу стало тепло на душі від гарних слів, мимоволі забулося навіть про негоду за вікном, захотілося й самому вслід за героїнею вірша гайнути у літо.
Судячи з прочитаного, можу упевнено стверджувати, що твоя душа не німа. Важко братися за подібну тематику, але ти зовсім не боїшся труднощів, чи, може, тобі легко даються подібні вірші?..