Десь в далекім чужім краю
Тобі море лягає до ніг,
Манить хвилею синя даль,–
А у мене за вікнами сніг. Пам’ятаю ще лагідність рук,
І вчувається тихий твій сміх...
Колискову виспівує час,
Застеляє весь світ білий сніг. Тебе хвиля несе в забуття, –
Як довіритись їй ти міг?
А мій спогад мережить сни,
Такі тихі і білі, мов сніг.
| 
у Вас 
0
