| Десь в далекім чужім краю Тобі море лягає до ніг,
 Манить хвилею синя даль,–
 А у мене за вікнами сніг.
  Пам’ятаю ще лагідність рук, І вчувається тихий твій сміх...
 Колискову виспівує час,
 Застеляє весь світ білий сніг.
  Тебе хвиля несе в забуття, – Як довіритись їй ти міг?
 А мій спогад мережить сни,
 Такі тихі і білі, мов сніг.
 |