Так тепло й затишно стає, коли читаю написане тобою. Але зовсім не дивуюся цьому, бо по іншому творити й жити ти просто не вмієш. Молодець, Світлано!!!
Кажуть, стукай - то доб'єшся!.. Скільки раз, Тамаро, раніше я йому про подібне говорив, але не чує, чи, може, не хоче слухати. Буду тільки радий, якщо нарешті почує нас обох...
Твоя любов - невинна гра, цілунок блискавки з вербою, яка так стримано згора, п'ючи свою вогнисту долю... Дуже гарна поезія Тамари примусила мене цілий ранок просидіти над коментарем. На жаль, не встигаю написати більше - підганяє час.
Не знаю, Катю, що й відповісти на твій коментар. Скажу, мабуть, що ми всі просто золоті друзі, але, поміж нас всіх золотих, ти ще й яскраво сіяєш. Привіт батькам і подяка від сайтівських за красиву та розумну доньку! Щасливої долі тобі, Катрусю!!!
Світлано, я створював твій образ читаючи твої твори. Якою ти бачилася мені, такою доброю та привітною, трошки замкнутою в своєму внутрішньому світі, і зустрілася наяву. Радий, що не помилився вигадуючи тебе. Також тепер буду жити надіями на нові зустрічі. Щиро сподіваюся, що так воно й буде!
Ой, Тамаро, щоб ви тільки могли собі уявити скільки раз про вас згадок було та шкодувань!!! Ваша присутність поруч із нами відчувалася постійно, це вже точно, що не лукавлю.
А я чомусь їх і не покуштував, доведеться тепер чекати слідуючої зустрічі, може Софія ще раз пригостить. Катю, не вір тим, хто говорить, що зимові ночі довгі. Для кого? Для тих, хто спить - напевно...
Дякую, Наталко. Світлини ви бачили, хотілося передати атмосферу свята ще й словом. Поспішав, може не все вдалося, бо більше говорило серце, а не мізки.
Усім запам'яталася ця подія. Організація свята була на високому рівні, як і все те, що відбувалося поза її рамками. Чомусь, добре, що можу помилятися, не сподівався, що Катрусі вдасться зібрати таку добру групу підтримки. Софіє, хай нам тепер заздрять! Ми, всі разом, зайвий раз показали, що не лише пишемо й спілкуємося на сайті, а й чудово це робимо поза його межами.