Ювілей 03.02.2009р. Сьогодні термін в рік настав, Як взяв у руку я перо І перший віршик написав. Так з того часу й понесло. Надіюсь, що прийдуть до мене, Щоб радість розділить тепер: К@труся, Katya, Shetamara, SvetaKedyk i Drillinger, Sofi, Vitalik, Pirya, Nemo, Medbrat, Viktorivna i Дід, NatallyaGurkina, Liolya, Cocode, Virchi, Perexid. Запрошую до себе Zira А також 45tom Olbery, Kuzany та Люка Virlena, Shlachtyczа з Дятлом, Всіх за широкий стіл посаджу, Наллю домашнього вина, Свою історію розкажу, Як розпочалася вона. Звідкіль це взялось – я не знаю. Все в Бога є і Він дає, Якщо потрібним це вважає Чи право в когось на це є. На світі я багато років. Шістдесят дев’ять з них, мовчав. На старість зовсім втратив спокій Й на сімдесятому почав. Розправив крила немов птаха Й помалу став писати вірші. Мабуть щось в мене сталось з «дахом», А може і того ще гірше? Пишу про місяць, зорі, небо Від ранку і до темноти. Як слухатися старших треба Навчаю внуків, доброти. Я за покликанням – сатирик, То ж лірика для мене – свято, І рідко пишу панегірик, Тому їх зовсім не багато. Дістанеться тут президенту, І депутатам на горіхи. Хоч користуюся моментом, Але не маю з того втіхи, Бо за Вкраїну вболіваю. Не маю більше вже снаги Дивитись, як поневіряють Її елітнії сини. Тримати важко стиль високий На захисті громадських прав. Хоч трохи втратив я свій спокій – Багато друзів тим надбав. 01.02.2010р Пилип Тихий
|