Ювілей

Сьогодні термін в рік настав,
Як взяв у руку я перо
І перший віршик написав.
Так з того часу й понесло.

Надіюсь, що прийдуть до мене,
Щоб радість розділить тепер:
К@труся, Katya, Shetamara,
SvetaKedyk i Drillinger,

Sofi, Vitalik, Pirya, Nemo,
Medbrat, Viktorivna i Дід,
NatallyaGurkina, Liolya,
Cocode, Virchi, Perexid.

Запрошую до себе Zira
А також 45tom
Olbery, Kuzany та Люка
Virlena, Shlachtyczа з Дятлом,

Всіх за широкий стіл посаджу,
Наллю домашнього вина,
Свою історію розкажу,
Як розпочалася вона.

Звідкіль це взялось – я не знаю.
Все в Бога є і Він дає,
Якщо потрібним це вважає
Чи право в когось на це є.

На світі я багато років.
Шістдесят дев’ять з них, мовчав.
На старість зовсім втратив спокій
Й на сімдесятому почав.

Розправив крила немов птаха
Й помалу став писати вірші.
Мабуть щось в мене сталось з «дахом»,
А може і того ще гірше?

Пишу про місяць, зорі, небо
Від ранку і до темноти.
Як слухатися старших треба
Навчаю внуків, доброти.

Я за покликанням – сатирик,
То ж лірика для мене – свято,
І рідко пишу панегірик,
Тому їх зовсім не багато.

Дістанеться тут президенту,
І депутатам на горіхи.
Хоч користуюся моментом,
Але не маю з того втіхи,

Бо за Вкраїну вболіваю.
Не маю більше вже снаги
Дивитись, як поневіряють
Її елітнії сини.

Тримати важко стиль високий
На захисті громадських прав.
Хоч трохи втратив я свій спокій –
Багато друзів тим надбав.

01.02.2010р
Пилип Тихий