Пасодоблем опалого листя закружляла засмучена осінь. Ми з Тобою - як аркуші чисті. Свіжих віршів у осені просимо. Ми питаємо, дивлячись в очі в передзим"ї завмерлій природі - про не разом проведені ночі, про слова, що образливо-горді, про недбало-порожні вітання двічі в рік - на різдво і весною, ще недавно гарячі бажання, що вже снігом - між мною й Тобою!.. Тихий шепіт - німими вустами, що потріскались без поцілунків. Пише відповідь осінь - віршами, пасодоблем багряних малюнків...
|