Пасодоблем
опалого листя
закружляла
засмучена осінь.
Ми з Тобою -
як аркуші чисті.
Свіжих віршів
у осені просимо. Ми питаємо,
дивлячись в очі
в передзим"ї
завмерлій природі -
про не разом
проведені ночі,
про слова,
що образливо-горді, про недбало-порожні
вітання
двічі в рік -
на різдво і весною,
ще недавно
гарячі бажання,
що вже снігом -
між мною й Тобою!.. Тихий шепіт -
німими вустами,
що потріскались
без поцілунків.
Пише відповідь
осінь - віршами,
пасодоблем
багряних малюнків...
| 
та
у Вас 
0
