Все таки, Катю, не мультик тебе надихнув, не лукав лише. Гарно, а Сашку, бачиш, як приємно стало? Та й мені радісно було сьогодні читати ваші вірші, правда.
Не зуміла правильно розрахувати свої сили на довгій дистанції кохання, так у багатьох із нас буває - спочатку палаємо, а потім байдужіємо. Чи ні, пане Пилипе?..
Весь час щось гребти доводиться - восени бадилля на городі, щоб заслужити деруни, тепер сніг, щоб листоноша швидше завітав, проте, і в першому, і в другому випадку мої старання не були марні. Дякую, Катю.
Вірю, Катю, вже вірю. Я вже про це щойно говорив. Бачиш, як воно буває - не потрібно було на печі лежати та в стелю дивитися, а щось самому робити, щоб допомогти листоноші швидше долати замети та перемети...