Закриються в мені останні двері - Нема що винести, нічого не внести, Я вилив би чорнила на папері, Щоб плямами коханню розцвісти. І виростуть квітки на грунті тексту, Той чорний квіт...навколо пустота, І римами сторінки переплести, Старається голодна самота. Вологі пелюстки посохли від чекання, Земля поморщилась від марності надій, У снах чекаючи періоду буяння, В душі коханій вогняній. І свічка в світ вливаючи пастелі, Гарячим воском кинула мазки, Новими квітами у цій напівпустелі, Засіються пожовклі васильки. Медовістю розплавляться нотатки , В світанках позолотиться роса, Так і папір покрився квітом гладко, Ховаючи незримі чудеса. Триматиму відчиненими двері - Я все віддам, хоч можна принести, На скелях розквітають орхідеї - Та чи кохання зможе розцвісти?
|