Жива надія, що повернеться все знову, Хоч свіжим ранком мріє ще блакить, У мідних травах зароджується Слово, А між рядків ще спогад пролетить. І я чекатиму незмінності у серці, В передчутті, що десь за обрієм гроза, Та головне, що помисли відверті, І почуття прозорі, як сльоза . І може, проводжаючи світанки, Відчую в заспівах бадьорої роси, Що хтось мене згадає у серпанку, У мареві осінньої краси. Я сподіваюся, що буде жить надія, Що свіжим ранком молодість пянить, Ми яблуком в такі моменти спієм, Яке в майбутньому закоханим вкусить.
|