Жива надія, що повернеться все знову,
Хоч свіжим ранком мріє ще блакить,
У мідних травах зароджується Слово,
А між рядків ще спогад пролетить. І я чекатиму незмінності у серці,
В передчутті, що десь за обрієм гроза,
Та головне, що помисли відверті,
І почуття прозорі, як сльоза . І може, проводжаючи світанки,
Відчую в заспівах бадьорої роси,
Що хтось мене згадає у серпанку,
У мареві осінньої краси. Я сподіваюся, що буде жить надія,
Що свіжим ранком молодість пянить,
Ми яблуком в такі моменти спієм,
Яке в майбутньому закоханим вкусить.
| 
у Вас 
0
