До цих пір навіть не здогадувався, що мої скромні поетичні доробки ви осилюєте з допомогою словників, весь час думав, що моя проста мова являється зрозумілою всім без допоміжної літератури... Жартую, Катю, - буває й таке...
Дякую вам, п. Катерино, за сприйняття моєї думки. Класичний наголос - смеркОм, подивіться ще раз уважно словники і не спіткайтеся більше, бо так можна й упасти на сміх людям...
Мені здається, Наталко, що старше покоління може й не стати українцями, бо більшості з нас дуже важко, а часом - просто неможливо, видалити з себе менталитет "совка". За довгі роки життя ми позвикали, що раз пообіцяла партія, то повинна обов'язково дати, а нам потрібно лише працювати і терпеливо чекати... Забуваємо лише чомусь, що вже не та країна, не ті часи, не такі, як ми, довірливі та терплячі, наші діти, - ось це й радує мене сьогодні й додає віри в майбутнє... Дякую тобі за добрі слова.
Нічого дивного, Галино, я в цьому не бачу, адже скільки є людей - стільки ж буде й думок, і це добре. Щодо шкільної програми, то в мене є багато інших віршів, які можуть сприяти патріотичному вихованню молоді. Дякую тобі.
Все було б добре, Ірино, якби в нас була можливість контролювати владу і ми це весь час робили... Спостерігати просто за життям, сподіваючись на те, що воно саме зміниться на краще, - теж позиція, прикро лише, що так ніхто ніде ще нічого не змінив...
Я щиро переконаний, що більшість із нас тільки й чекає зараз на ту людину, котрій можна й потрібно довіряти, котра здатна повести за собою інших, ось тільки шкода, що сьогодні на вершині політичного олімпу таких навіть під мікроскопом не побачиш, мабуть, не народилися ще. Чим довше живу, тим більше шкодую за Чорноволом, адже, переконаний, що він був саме таким... Проводимо протестні акції, ведемо пояснювальну роботу серед зневірених людей, закликаємо до спротиву тим чи іншим діям влади, від яких наше життя змінюється не в кращий бік, їздимо по різних куточках країни для поширення ідеї про одну державну мову - не сидимо по домівках біля телевізорів байдуже склавши руки...
Ти, Наталко, завжди зображаєш не якісь зовнішні природні явища чи змальовуєш красу людського тіла, ти весь час прагнеш значно більшого - пробудити в нас цікавість до одвічних, прихованих від байдужого людського ока, законів природної гармонії, та звязків цих законів із людським життям, і, повір мені, зазвичай, це тобі чудово вдається, про що яскраво свідчить цей вірш... Радив би лише пильніше подивитися на третій рядок, зробити там, для більшої зрозумілості та ліпшого звучання, певні зміни. Наснаги тобі й простого жіночого щастя!..
(...Що хитається в такт, ніби п'яний...) - Один рядок посіяв одразу багато запитань. Справді, - хитається що? Коли це стосується лісів, то тут однина, якщо мова йде про вогонь, то, мабуть, краще не ЩО, а ВІН... Хитання чого в такт чому?.. П'яний, буває, хитається в такт мелодії, проте у вірші мова йде зовсім про інше...
Повеселив, Друже, ти мене зараз, хоч би футболісти не зіпсували такий гарний настрій. Зараз не працюю, тож також вештаюся трохи по місту в пошуках розваг і лупаю очима на гарних жіночок... Гарний вірш, вірю чомусь кожному твоєму слову, хоч і знаю, що це все вигадка...