Пане Василю, про мою думку можна дізнатися з ком. №55... Вірші на сайті коментують, аналізують, вдосконалюють, а в приваті лише можуть давати поради - поспішати виносити їх на обговорення, чи потримати ще в чернетках... Література, на жаль, річ жорстока, не завжди справедлива, -примхлива, як дівчина, прекрасна, неначе життя...
Земля кругла - не розминемося... Тим паче, що я знаю де ТЕБЕ шукати... Потерпи трошки, в серпні зустрінемось, і я тобі спокійно багато чого розповім, бо телефонні розмови і приватні повідомлення не замінять очного спілкування...
Наталю, якби ота байдужість, про яку ти згадуєш, колись відвідала мене: Невже не відчуваєте між рим Мінору чи мажору ноти в творі?.. Буваю я веселим і сумним, Умію бути ніжним і суворим. Здаюся друзям надто говірким, А недругам - на нелюдима схожим... Я можу всім здаватися будь ким, - Байдужим уявитися не можу!.. Не тобі про себе розповідати, крапка...
Памятаєте пісню на мої слова - "Молитва за Вишгород", її перший рядок: - Пращури завзяті та могучі?.. Так ось, Олег Король(відомий бард) не сприймав у даному контексті ЗАВЗЯТІ, говорив, що наші пращури були різними, тільки не завзятими, тож довелося з допомогою друзів(їх було багато) і тлумачного словника(спробуй - знайди його серед ночі) переконувати, що все на своєму місці... Було багато читань, зауважень, сміху та уроків майстерності...
Катю, коли будете надсилати в приваті свої вірші, то там на них і будуть мої коментарі, але сьогодні ви їх розміщуєте на сайті, чекаєте(я так думаю)на них наших відгуків, радієте, або навпаки, порадам, зауваженням, оцінюванню... Давайте, ми всі разом пригадаємо школу, коли за твір, написаний нами, вчителька безжалісно ставила оцінку, давайте після отих лукавих п'ятірок об'єктивно поставимо після цього першого речення оцінку її, вчительки, в школі:- Малі горобцІ Із відкритим всі ротом... Це перше, за що ніколи не ставлять п'ять... У мене багато віршів за котрі мені сьогодні соромно, не хочу, щоб колись за свої так само червоніли інші...
Може тому, що дуже рано залишився без РІДНОГО батька, може тому, що довго прожив із вітчимом і наслухався маминих дорікань у його та свою адресу, сприймаю ці слова не душею, а серцем...
Є нам, Катю, в кого та чому повчитися, отож зверніть увагу на образи, на уміння вміщувати думку в два рядки, в два слова... Вищий пілотаж - Наталка.....
Я дуже хочу, щоб цей вірш детально прокоментували Наталя Данилюк, Алла Грабинська, Оксана Мазур, щоб саме вони показали свою принциповість у коментарях і в любові до рідної мови...
Катерино, уже пройшов тиждень, як в Умані я до півночі відстоював лише одне слово в рядку свого вірша, і відстояв, і надалі буду признавати свої помилки, і надалі буду вказувати на недоречності в чужих віршах... Щодо нашої освіти, Катю, то я навчаюся вже другий чи третій рік римуванню саме у вас...
Горобці (множина) мають бути з відкритими ротами... Стрілка термометра лізла ПІД сорок, а якщо ДО, то не СОРОК, а СОРОКА... Повторення - "виростати", "наростав" потрібно уникати... Не дай Боже кари!.. - якої?.. чому?.. за що?.. "Додому", " дім " і "над домом" трошки різняться, останнє - русизм... Дуже невдале порівняння: - Вогні блискавиць, знахарі тої справи Так, ніби формують колійні состави... Катю, є ще зауваження щодо збігу приголосних "д-д", "в-в"... Як і в кожному вашому попередньому вірші коми розміщені не там, де вони мають бути...
Ось і я про те - потрібно, щоб українська мова приваблювала, зачаровувала, змушувала гордитися нею після того, як хтось почує українську чи прочитає написане українською...