Ти, Наталко, завжди зображаєш не якісь зовнішні природні явища чи змальовуєш красу людського тіла, ти весь час прагнеш значно більшого - пробудити в нас цікавість до одвічних, прихованих від байдужого людського ока, законів природної гармонії, та звязків цих законів із людським життям, і, повір мені, зазвичай, це тобі чудово вдається, про що яскраво свідчить цей вірш... Радив би лише пильніше подивитися на третій рядок, зробити там, для більшої зрозумілості та ліпшого звучання, певні зміни. Наснаги тобі й простого жіночого щастя!..
(...Що хитається в такт, ніби п'яний...) - Один рядок посіяв одразу багато запитань. Справді, - хитається що? Коли це стосується лісів, то тут однина, якщо мова йде про вогонь, то, мабуть, краще не ЩО, а ВІН... Хитання чого в такт чому?.. П'яний, буває, хитається в такт мелодії, проте у вірші мова йде зовсім про інше...
Повеселив, Друже, ти мене зараз, хоч би футболісти не зіпсували такий гарний настрій. Зараз не працюю, тож також вештаюся трохи по місту в пошуках розваг і лупаю очима на гарних жіночок... Гарний вірш, вірю чомусь кожному твоєму слову, хоч і знаю, що це все вигадка...