Знаєш, стежки-дороги Часто до прірви ведуть людей. Янгол чи голос злого Нас віддаляє від мрії й веде За горизонт... Справжній Едем - Він де? Ніженьки вмочу у роси, Коси в любистку сполочу свої. Бути щасливою - просто! Вітер гарячий всі рани згоїв, Чуєш - співають для нас солов'ї З гаїв!
Гріюсь теплом твого серця, Дивний вогонь з-під твоїх повік... Аж до самої смерті Тільки любов - то найбільший лік, Спраглій душі - життєдайний сік Повік! Зоряний пил на повіках, Срібна мотузка з душі до душі, Час - то найкращий лікар! Вже не боюся розлуки дощів, Разом здолаймо життя віражі Мерщій!
Та це ж я Мартинові коментар відписала у його стилі, тому й "не мій", мені ніколи не було важко налаштовуватись на одну хвилю зі співбесідником, вловлювати вібрації його думок... Дякую, Іванку!
В цьому світі все змінне і мої думи-вірші також... Дякую, пані Катерино!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
0
