Небу сонечко жалілось: -Хмарка,певно,заблудилась. Я стомилось день при дні Слати промені ясні.
Люди просять і благають Не палити все до краю. Плачуть в лузі трави,квіти: -В спеці ми не зможем жити!
Хмарка ж блудниця гуляє, Про проблеми ці не знає. Час орлів уже прохати, Хмарку швидше відшукати.
|