Берегиня

Ти чула слова, що вриваються в тіло кинджалом,

Ти знаєш, що сльози гарячі й солоні на смак,

Та всіх цих життєвих, тобі зрозумілих ознак

Для вбивства довіри до інших і досі замало.

Не знає ніхто, ти з дитинства було мовчазною,

Про всі ті сліди, що залишили леза образ

У серці твоєму надовго. Уламками фраз

Не раз і не два хтось важливий знущавсь над тобою.

Та віра у правду твоя, наче квітка весняна,

Що б’ється зі снігом за власне недовге життя.

З неправдою борешся ти за щасливе буття,

Надії вогонь ще горить у тобі полум’яно. 

Гнобитимуть знову, до злого неважко звикати,

Каміння не раз полетить за тобою услід,

Та що б не відбУлося, скільки б не сталося бід,

Ти знатимеш: я – берегиня. Я - жінка. Я – мати.