Елегійний настрій, ніжні такі почуття... Аж раптом: "БАДЬОРА й трепетна мов лань"... Ось пробую вже з півгодини уявити собі бадьору лань, що прийшла смерком утішити зажуреного Ліричного героя... (бадьоро крокую ставити п'ятірочку, рраз, дваа...)
Я не знаю, чи можна назвати це щасливою випадковістю, чи збігом обставин чи, може, долею, але те, що ви, дівчатка, - надзвичайно вдалий творчий тандем - 100 відсотків. Ваші пісні вдихаються, як весняні аромати, текст вдало допонює музику та навпаки, створюється якесь позитивне енергетичне поле... Можна продовжувати говорити компліменти і захоплюватися, захоплюватися... Та чи варто? Краще просто ще раз послухати ваше творче двоголосся і порадіти щиро за обох. Публікуйте нові пісні. Їх чекають. Правда.
Тамарцю, щось у нас із тобою останнім часом Музи однією дорогою крокують Вдало скомпонований вірш - осінній букет. І дуже зворушливий. ( це - відлуння Катрусиних оплесків)
Дівчатка, я придумала назву вашому творчому дуетові -"КатОк" (Катруся і Оксаночка) Вже стільки часу ця пісенька - одна із моїх улюблених!.. Нарешті, нарешті ви розмістили її на сайті. Оксанко, до речі (от який приємний збіг обставин) це була перша Катрусина поезія, на яку я звернула увагу - вона мені нагадувала вишиваночку Молодці. Що тут іще скажеш? Хіба що - спасибі!
Прислухаюсь: рип-рип-рип... Немо йде ( а з Немо - грип). Ну, давай, заходь у хату. Покладу тобі салату, І грибів, і вінегрету. Чим ще догодить поету? Та сідай, сідай, будь ласка. І знімай із носа маску. Краплі ось тобі, хустинка І шипучка-аспіринка. Не грипуй! Снікерсуй!
Панові Петрові із Hamilton(у), звісно, дрібних помилок не видно - далеко Hamilton... Марійко, а Ви на лаврах не спочивайте, а таки намагайтеся дослухатися до добрих порад, удосконалюйтеся, читайте більше різних поетичних творів. Висока оцінка - за ніжні поетичні образи. Молодець.
Дуже гарно. Вітю, як собі хочете, а мусите переглянути деякі моменти, бо Вам не личить рівнятися на початківців. У рядочку "зашепоче старенька" бракує одного складу, проситься "зашепоче старесенька..." І, може: На бабусине сиве волосся Дихав холодом вітер війни.
От, нарешті добралася... Із вами разом та із вашими пікніками!.. Катрусю, тепер мені усе зрозуміло. Вже котру ніч погано сплю: усе щось, чую, під ковдрою вовтузиться А то грибочки, виявляється!.. Найбільш опеньки дошкуляють, вредні такі... Дуже ніжна "катрусівська" осінь - тільки твоя!