Ваші вірші дуже жіночні й ніжні, як фігурки із тоненької порцеляни: здається, тільки торкнися такої - одразу розіб'ється. Але це помилкове враження. Сміливо беріть фігурку в руки і добре обдивіться її: ось тут потрібно домалювати "очко" (голосіВ В темрЯві - вам подобається це злиття приголосних і наголос?), тут вицвів колір "складочки" (рІзких дИхань - знову наголоси), "сплетіння уст палких, закривши очі" - недолік у побудові речення, я впевнена, що Ви помітили сама... А от остання строфа - чудова! справжнє сплетіння емоцій. Олю, Ви молодець і Вам дуже пасує Ваш аватарчик!
Немо! є і ті, кого полонять саме вірші, а не гроші. Але щоб вони дійсно полонили, треба над ними працювати: якщо обираєте класичну форму віршування, то дотримуйтесь цієї форми. Інакше "рими невідомих", і їх вірші загубляться у загальному морі, так і не перетворившись на перлини. Щасливого плавання!
Виявляється, не так вже й мало тих, хто читає дитячі віршики! І це дуже тішить. Гут-гут! Дякую всім! Володю, а для дітей я взагалі намагаюся "творити" все дуже якісно: іграшки, пиріжки, бутербродики з часничком...
Треба Вас, дядьку Вікторе, нам, "сайтівським дівчатам", брати в руки! Ми ж коло Вас упадаємо, ми ж коло Вас увиваємось, а Ви: "За п'ятдесят... Вже скрип і стук..." Он у Італії в такому віці тільки одружуватися думають, а Ви "скрипите"...
Просто молодець. А слова і справді кольорові, і Ти, Катрусю, дуже щаслива, що змогла зрозуміти: у житті не існує лише чорного і білого, є так багато інших відтінків та барв! Тому:
Сонечко Ти наше, не мовчи! Щебечи, Катрусю, щебечи!
"Воздай же, Боже, по заслузі!" - прошу з недавньої пори. Позбав мене "великих друзів"! Великих "друзів" забери. Нехай вже я між ворогами Щодень тягну важкий свій плуг, Нехай вже ворог поганяє, - На те він ворог, а не друг...
Ну і.т.д(може, колись і опублікую) І тепер спробуйте сказати, що у нас немає точок "сопрікосновєнія"!.. Користуючись нагодою, дякую Вам за усі інші коментарі! Читала - і тішилась! За вірш - 5
Катрусю! Агов!.. "ЯКА" - це саме та, про якУ говорить Віктор. Читаємо закінчення вірша, і наголос сам ставиться на першому складі. От і виходить: Я-ка-забіяка... Але це не зауваження, а, швидше, жарт, бо вірш справді славний. І "забіяка" тут з'являється як "сплетіння літер, світлом оповиті." І ще, дуже вдалий Твій коментар про сайт, поезію і прозу. Я відчуваю майже так само, коли потрапляю сюди
Якщо народжується наступний вірш - це говорить про те, що Поета із Вашого нутра і коцюбою не виженеш... Нічного натхнення обранці: Наш Віктор, комп'ютер, сичі... Поет, помираючи вранці, Відродиться знов уночі!
І я, Катрусю, теж Тебе люблю! Не люблю тільки оцю Яку-забіяку, на якій хочеться поставити правильно наголос, а вона випручується і ґвалт кричить! Може, Ти з нею впораєшся?..
Ага!.. Тепер моя черга настала очі втирати... Від ваших чудових коментарів, від гарних емоцій, які дарує спілкування з вами. І від того, що, нарешті, виблагала пробачення у Василя. ура!
Софійко, якщо цей вірш викликав у Вас такі емоції - це означає, що він справді заслуговував аби його написали. Якщо Ви відчули мій біль - це означає, що і сама пережили щось подібне. І (як правильно зрозумів Віктор фразу "Мала людина справді замала усе життя нести важку провину") - пробачили й відпустили. Тільки іноді невинна ранкова філіжаночка кави перетворюється на справжнє маленьке пекло...
Річ надзвичайно сильна. Поезія, що притягує, мов магніт, хочеш ти цього чи ні. Пробувала пояснити незначні збої у ритміці (бо як "технік" Ви досить умілий) - і здогадалась: бард? Це співається під гітару?.. Єдина пропозиція:"сьогоднішні дні за вчорашні НІТРОХИ не гірші" - чи не було б краще так? І, дякуючи за гарну поезію, подарую і я Вам віршика:
Бик Сашко (читайте:тур) - Це одна із тих фігур, Що слова хапа за шию, Що слова не ликом шиє. Він їх крутить, він їх в'яже, Він себе іще покаже! Цей Сашко (читай: бізон) У поезії - Кобзон. Він іще мене (тире) В порошок візьме й зітре, Залишусь без голови... Щось скажіть йому і ви!
Удачі та до зустрічі!. І гомоніть з нами, гомоніть - відповідайте на коментарі...
Справді, у Василевих віршах є такий собі "вірус Кузанчика" (як я його називаю про себе) - прочитаєш, і вже не можеш, щоб знову не читати. Чи це Ви, Софійко, мене заразили?..
Дякую Немо за уміння смакувати віршем (люблю і я віршовані коментарі ), Віктору - за попадання в ціль (а ворожка з мене нікудишня!), Лесі - за підтримку і добрі слова. Отож, заходьте на каву!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
2
Оцінка вже стоїть (здогадайся, яка)
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('