Як молоденька яблунька, що простягає квітучі гілочки до сонця - ось якою ти є у цьому вірші. А у кожній квіточці - золота бджілка чи краплинка любові. І саму тебе хочеться загорнути у пухову хустину та й дивитися, як їстимеш хліб із джемом, вимазуючи кінчик носика... Так би і зробила, от тільки вже цілий тиждень у нас тримається "плюс 32 у тіні"... Хочеш, увімкнемо кондиціонер?..
Мабуть, всього має бути у міру: і мужності, і слабкості. Чоловіки роблять вигляд, що їм подобаються слабкі жінки, бо таким чином намагаються приховати власні "больові точки". Але за удаваною байдужістю і "товстошкірістю" жінка здатна розгледіти справжню суть. У моємі вірші образ чоловіка - збірний. Хай, думаю, потішаться жіночою покірністю... А от епіграф до вірша примітила лише Софійка! ( на те вона і Софія-"мудрість"), а він - майже все пояснення. Дякую всім, що завітали!
О, Немо, це те, що треба. Наша "група продовженого дня" полюбляє дощі ( а один поет - Василько Роман - так задощився, що навіть на місці голови коханої жінки парасолю побачив... ) Гарне порівняння вітрів із бурлаками і " я вже звик до торкання води". Вода - ваша стихія!
Переповнений зал. Десь і я - у останнім ряду. Ледь прив'ялу троянду в поколених пальцях тримаю. На прем'єру не кличеш - тебе по афішах знайду, По словах, по слідах, по снігах я тебе упізнаю.
Долітають і квіти, і терни на сцену і брук. Як тятиву, натягнуто нерви, вітрила, сонети. В переповненій залі хорей аплодуючих рук Переходить на "біс"... Ти лише не втомися, поете...
А хто це тут у чорних кавових надрах давніх віршів шпортається?.. Дякую, що завітали. Мабуть, Катю, і Вам відомо, як то воно "краєм"? (чи лезом?) А чоловіки охоче пробачать. Міш, що занадто гірке: кава чи сльоза?
"Скерцо" - у перекладі означає "жарт". І скерцо як музичний твір теж має бадьорий, задерикуватий характер. Добрі мені жарти, коли "майбутнє знов не жде", "любов ... похороню", "з ножем у серці"... То ж справді "треба подумати".
Ой, Мішуню, краще цить! Ну кого нам ще любить? Ну із ким ще жартувать? Інші йдуть раненько спать, Ти - закоханий у двох, Десь Кузан подівся (ох!!!), Drillinger віддеренчав, В Гонти - ціле море справ... Тільки Дід нам - щирий друг І за всіх вас тягне плуг!
Коханий твій загублений у січні?.. Слід його затягнуло льодком, Щоб, бува, Ще якась довірлива дівчинка Не напилась із нього І не перетворилась на кізоньку...
Вже поставила п'ятірку, бо вірш справді того вартий. І трави духмяні, і осіння асоціація... Проте маю кілька порад, а Ви вже вирішуйте сам, чи доречні вони, чи ні. 1."Охапка" - українською "оберемок". 2. Якби у першій строфі поміняти місцями слова таким чином "трав сухих" - "справ своїх", можна було б і ритм зберегти, і уникнути немилозвучних наголосів "сУхих трав" і "свОїх справ" (які, згідно віршованого розміру, просяться саме на цей склад). 3."Спаде з дереВ ВСе листя..." - щоб злиття приголосних так не ламало язик, можна було б сказати "З дерев спаде все листя мокре".
Сподіваюся, що ніяким чином не образила Вас. У будь-якому випадку, Ваша поезія мені подобається, інакше б - і не читала, і не коментувала.
Мене забути?.. Ні, мене - не зможеш. Закриєш очі - й повернешся знов У ту любов, на дивну казку схожу, Й чомусь так мало схожу на любов... У ній мені даруєш дивні квіти, В ній - райські птахи, й буря не шумить. І, мабуть, дуже важко зрозуміти, Чому так серце болісно щемить.
Мене забути?.. Господи, навіщо? Є помилки, та досвід благом став. Нехай це сон, та сни бувають віщі, Бувають сни, мов спалахи заграв. Стежками літа ходить осінь тиха, Та я давно у літо не ходжу. Не можеш захистить мене від лиха? Скажи: "Про тебе згадку збережу".
Мене забути?... Ні, мене - не станеш. Спинись на мить, наївносте свята! Тебе не називаю я "коханий", Бо збайдужіли серце і уста. Більш спогадів твоїх не розтривожу. Церковний дзвін прозорий, мов кришталь. Колись була на дивну казку схожа Твоя любов. Лише твоя, на жаль...
Образна річ, трагічна і правдива... Перечитала ще раз, і... не втрималась від посмішки: чого це ми, Катрусю, звіріємо? Ось, прочитайте уривочок, вчора написалося:
...Літає Муза люта, як бджола - Краду у неї мед, коли не спиться. Ведмедиці - Велика і Мала, А я, немов покинута вовчиця.
Усе життя чекаю на весну, Дивлюсь угору - на небесну мапу: Чи ж мій ведмідь пробудиться зі сну І перестане, врешті, ссати лапу?..
Катеринко, що ж робити: Будем вити чи не вити?..
Маю сумніви щодо наголосу у слові "прийнЯла", і щодо "оскалити зуби"(мабуть-таки вишкірити)...
Саша, Ваші вірші для мене - інший вимір: у моєму бринять колискові, у Вашому - рок; я долаю життєві дороги на десятилітньому "фіатику", Ви - на "кораблі з дірявим вітрилом"; для мене небо - там, де проростають рими, для вас воно - продажне... І, незважаючи на це, я відчуваю, що Ваші рядки наповнені і силою, і трагічністю, вони пронизують, як льодяний вітер, але і викликають спрагу водночас. Це той випадок, де "боже!вільності робляться теплими, ближчими". Це можливе тільки тоді, коли маєш справу із справжньою поезією. І скільки б Ви не "грали у вірші", скільки б не намагалися "буть на поетів не схожими" - Ви з ними.
Перегляньте, будь ласка, рядочок "Небо продажне ПОДАЛОСЬ у боти і спамери": якби воно "купилось на боти і спамери" або ще щось зробило, бо трохи "поботує" наголос...
Життя людське - неначе дивне коло: Назад вертає, хоч іде вперед. Бурштинові зірки - Господні бджоли - Збирають в небесах прозорий мед. Бредуть в ріку туману білі коні. Цей білий сад, цей білий світ без меж!.. І білі сльози падають в долоні: Я - теж бджола. І, може, зірка теж. 1996
Ось яке воно, єднання фізиків і ліриків! Цей союз заслуговує на "5". Єдине запитання до Марічки-філолога: чи не забагато "мегагерців" (злиття приголосних) у фразі "танцююТЬ З СЛовами"?.. В усьому іншому це "Зізнання" - чисте срібло.
Це свідчить про те, що на цей сайт нас як магнітом тягне А ще те, що "зареєстровані користувачі" перетворюються у друзів чи, принаймні, доброзичливців. Я помиляюся?
Бачу, що вислів "Я найбільший в житті дивіденд взяв у пращурів - віру у Бога" сподобався. Проте, чи не він, бува, народив рядки коментаря Немо "Віру, любов і надію беру з молитов, наче крам"? Щось примушує мене спіткнутися як на "дивідендах", так і на "крамові"... А от авторське "могилкИ" додає віршеві колориту. (пригадалося, що у селі, звідки я родом, говорять "мОгилки"). Повіяло і сумом, і вербами, і димом свічок Поминальної неділі... Чужий тут цей "дивіденд", як мусульманин у православному храмі. Або то я така не оригінальна, то пробачте.
Прочитала. Подумала. Оцінила. Сподобались вислови "не вернеться зерно до стебла соломи" і "душа влітає неначе сокіл." У багатьох Ваших віршах є такі магічні фрази, що притягують увагу, і довкола них вибудовується все інше.
Мішенька! Тамара о цій порі "ninna-nanna" синулі співає. Зважаючи на те, що мій вже спить в обнімку з монітором, можна я тобі відповім? Прочитай-но Катрусин коментар спочатку, а потім вже Тамарин...
Про вірш. Проспівала, станцювала шкільний вальс - і... збилася на двох останніх строфах. Чому Ви вирішили змінити ритм так несподівано?..
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('