Сонячно, Мріє!.. І весна Ваша гарна - сіроока, рудоволося і боса. Трішки невдало, як на мене, "бруньки почепила". Бо бруньки - не краплинки, не ялинкові прикраси, а "пальчики малого деревця" (тобто, частинка дерева).
"Моє ім'я - лиш світу ГІЛКА І паросток всього буття".
Миросю, і на цьому постав крапку. Бо ти справді нічого такого не зробила, щоб "ненависть жила". Навпаки! Невдовзі паростки твоїх віршів просто зацвітуть.
От! Сказали всі "Пока!" - І ні вас, ні молока... Я не дуже гонорова: На лугу паслась корова. Ну, знайшла я баняка- Й надоїла молока. То ж дитина (гулі-гулі!) Засина собі у люлі. Де ж той батько?... В чому річ? Знов чергую цілу ніч...
Знала я: ви хлопці добрі, Й не лише в кущах хоробрі! Ви, Тичко, - не лорд, не тролль, А справжнісінький король! (А, до речі, ти, Мішулю, Склав вірша і про "зозулю" Доведеться зачекати, Що нам скажуть інші "тати"...
Ну, подумай, Міша, трошки: Мушу буть суха, як дошка. Я - Октава із мітлою І залишуся такою. Якби "круглою" була, То б зламалася мітла! І тоді б мене мерщій Вигнав з фірми пан Кощій! Звинувачення знімаю, Бо дітей не підкидаю Ані власних, ні чужих. Та й на сайті люблять їх. Будь, як хлопчик Помагай! Підійди-но. На! Тримай Цю Олюню чи Наташку. І звари вівсяну кашку!
Емоції настільки сильні, що майже відчутні на дотик. Вражаюча, приголомшлива картина. Історія нашої нації та історія людського серця. І ще одна "Трояка ружа"...
Майстерна психологічна замальовка. Вона - "їхала в нікуди" від розпачу. Його ж просто - "попереду чекав новий день"... Два світи. Антоніми. Полюси. Звідси - і "взаємне шалене притягання".
Чим ближче знайомлюся із Твоїми творами, тим частіше виникає запитання: це дійсно Спогад чи все-таки Мрія? А, можливо: мрія багатьох жінок - мати такі спогади, як у Тебе, "дівчинко в маскхалаті". Світланко, українською краще було б не "трогати руками", а "зачіпати" або "торкатися". До зустрічі!
Добре, Танюхо, що Ти завітала до нас - музикантів нам дуже не вистачає. У мене - фортепіано і як додатковий - баян. "А у вас?" Подруга Твоя мала рацію - вірші потрібно публікувати, бо їм на самоті сумно. А ще мені надзвичайно імпонує те, що Ти не лише публікуєш свої власні, а й читаєш твори інших: тільки-но з'явилася на сайті - і нумо зазирати, вишукувати, коментувати... Молодець! Сподіваюся, що тобі з нами сподобається.
Катю, Ви вже пробачте мені, що ніколи раніше не зустрічала Вашої поезії (довгий час не живу в Україні). Зате тепер просто гарячково її шукаю - "штормить неспокій у дванадцять балів"! Бо вона - дуже висока, дуже глибока, дуже солодка і дуже гірка... І тепер "БЕЗ ТЕБЕ" мені дуже важко! Пишіть, будь ласка!
Дякую, Софійчику! Ну і ви ж від художників не відстаєте: такі коментарі виписуєте! Одне Тамарине "видіння" чого варте. Міші: а згадай-но кота Матроскіна: " А я ішшо і крєстіком вишивать могу"...
Ага!.. Через те, що усі ми полюбляємо дощі, маємо і жабок багато! А які співучі! Аж боки їм порепали від співу ( це ж через те вони їх позаклеювали пластирями?) Гарний віршик! Дуже ква-квакучий.
Пробувала. Маю багато друзів-художників. Але у моєму випадку вийшло так, як у Лесянчиному та навпаки - зрозуміла, що рідніше - поезія. Втім, коло моїх захоплень дуже широке: люблю і корову доїти, і на фортепіано грати...
А, можливо, і не жаль, що глибока історія? Адже вшановувати пам'ять - одна річ, пережити - зовсім інша. І, як на мене, добре, що ця страшна подія віддаляється від нас. Нехай би більше не повторювалося нічого подібного. А нові перемоги ще будуть, і не обов'язково платити за них ціною крові.
Вам дякую, що зазирнули. Помилуємося картинами? Живопис - це також поезія: і картини, й вірші пишуться; і одні, й інші спонукають вірити, що світ врятує краса. Аби тільки щирості у них не бракувало.
Катю, після Вашої поезії, їй-Богу, відчиняються усі райські брами. Тепер багато хто із нас дізнається, як було в Раю... ("По ніЙ Йдемо" - це злощасне злиття приголосних, за яке мене, свого часу, так наклювали у маківку, що й досьогодні бачу його повсюди!- можна замінити порядок слів на "Йдемо по ній". Не сприймайте як зауваження, бо будь-яке зауваження щодо цього вірша недоречне). Чекаємо на Вас!