Катрусенько! Який гарний, світлий вірш, легкий, як політ метелика. Щиро радію твоєму успіхові у читачів, бо твоя поезія того варта. Дякую за труд твоєї ліричної душі!
Напевне тільки віддалік від рідної землі реально відчуваєш справжню любов до батьківщини. І за її межами це зовсім не високі слова, а майже фізичне ностальгічне почуття.
Вікторе, так хочеться вас обігріти, обняти вашу щиру душу, а до тіла, на жаль, не маю доступу . Про яку це ви там зиму говорите? Це тільки осінь, чуєш, рання осінь І то в природі, а не у житті... А поезія неперевершена. Шкода деревце
А я люблю у таку погоду бродити вулицею під парасолькою. Саме в таку погоду зі мною заговорює Муза. Вірш прекрасний, тільки сьогоднішня Осінь прозора, свіжа і суха.
Ненависть -це небезпечна рушійна сила, а жінка по-своєму сильна і у терпінні теж її сила. Сподобалась техніка письма, майже майстерна для такої юної поетеси!
Мабуть у кожного поета є вірш на цю тему. Мені здається, що саме перші два рядки з третього куплету не пасують до цієї поезії, хоч сам вірш дуже гарний. Але авторові видніше!
Світланко, я не знаю, яка ти зараз: чи ти звук, чи красиве па, чи краплинка, яка ще не встигла стати річкою. Можна, я згорну тебе у клубочок і пригорнуся щокою до твого тепла. А він хай буде спицями і хай виплете з тебе шалик на зиму. Дуже інтимно, природня жіночість і еротична природність :hands: