Живу в селі, і такі реалії життя бачу досить часто. тут усі на виду, кожен про кожного усе знає. А в місті стареньким самотніми залишатись удвічі страшніше.Для мене це дуже болюча тема.
Кохання завжди приходить нежданно. В цьому я з вами згодна. Самовпевнена ваша кохана і, напевне, молода, раз "запахом дитинним розігнала тугу". Тримайтесь!
Такі реальні картини мальовані словом. Особливо сподобалося пояснення географічних назв. Все на стільки природньо, що сам незримо переносишся на рибалку, у ліс, у Позняки. Дякую вам, Сергію, за таку неочікувану прогулянку!
Якби тільки від бажання бути щасливим приходило те щастя! На скільки усе було б простішим. Поезія, дійсно "відверто писана душею". Бо надія не хоче вмирати: "Вона ж одумається...потім".
У нас на Миколаївщині теж колись кочували цигани. А одного разу ледве не забрали мене з собою. З тих пір боюсь циганів і водночас люблю їх. Я теж рада бути з вами на сайті!
Саша, однобоке бачення любові у твоїй поезії і те - негативне. "То краще вже не відчувати..." А як на мене, то вже хай краще болить і кровоточить душа від невдалого кохання, чим буде порожньою і не віддзеркалюватиме взагалі ніяких почуттів. Біль очищає душу. То може зважитись на нові почуття, взаємні та справжні!?
Скучила за Вашою поезією, Вікторе. А вірш сколихнув душу до самого дна. Особливо слова: "радий жити на цім світі, та штовхають в інший світ". Щиро дякую!
Поезія гарна тим, що нагадує народну співаночку, хоча над нею ще треба попрацювати. Щодо змісту: будьте пильною, Наталю, якщо у вас покохали тигрицю, то біла кицька може бути не до вподоби вашому обранцю.
Якби молодість знала, а старість могла! Недарма співає В.Білоножко: "Не повертайся на круги своя, нічого це крім болю не приносить..." Але ми, як правило, таких порад не слухаємо.
Хто вчинив у своєму житті перелюб, мабуть, повністю з тобою погодиться. Ти дію вклав в оправу слів. А потім будуть не тільки почуття, а й муки совісті.
Тут не тільки кохання. Тут гірка і правдива філософія життя. Усі ми знаходимось "в дорозі по смерть", або все життя бовваніємо на стежині чекання, інші проходять і затоптують наші мрії. Дякую!
Василю! Якби це була лише поезія, я б з вами погодилася. Але я все це прожила, і у вірші мала на увазі і фізичне знущання. І якщо цитувати Біблію, то мені ближчі такі рядки: "Оставь этот дом, уйди из него и отряхи пыль из ног своих"...