Пт, 22.11.2024, 13:17
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про жінок
 

ПОЛИНОВА БАЛАДА

                ПОЛИНОВА БАЛАДА

До краєчка села притулилась старенька хатина,

Вся у землю вросла, від років похилилась набік.

На даху - черепиця, на стінах обсипалась глина.

А у хаті тій мати сама доживає свій вік.

На причілку мохи вигрівають на сонечку спини,

А на ганку риплять, наче стогнуть від болю, дошки,

Трухла стріха під дах заховала старечі сивини,

Та до хати ведуть всі дороги, стежки і шляхи.

Щовесни прилітає до двору лелеча сімейка,

Вигляда її мати, стоїть, мов на чатах, в сінцях.

Лише діти не йдуть. Лиш синочки не їдуть до неньки.

Чи крилята зносились? Чи може зносились серця?

Щось не їдуть сини. Заросли бур*янами дороги.

Чи то душі синів холодами життя замело.

Виглядають дітей прикипілі до хати пороги.

Вже не мати їх жде, їх чекає усеньке село.

Ти навчила їх жить, ти навчила їх людям годити,

І у поті чола здобувати навчила хліб-сіль.

Та чому ж не навчила, як матір потрібно любити?...

Їй найбільше болить цей давно уже прощений біль.

І цей біль вже приживсь, і його вже сльозою не стерти,

Хоч давно замолила за діток невдячності гріх.

Та мов КАРА ГОСПОДНЯ: їй навіть не можна умерти,

Що як раптом котресь увійде на матусин поріг?!!

То ж сльозяться на сонці віконця, як очі старечі,

Та матуся все жде, молить в Бога здоров*я синам.

А дитяча байдужість стрибає старенькій на плечі

І додолу щораз нижче й нижче її пригина.

... Захлинався приймач, проливався піснями судомно.

Вперше мати заснула й не снилися матері сни.

Хтось з ефіру прохав:"Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість..."

                               Хіба ж ви поглухли, сини!

А вночі плакав дощ. Якось сонце зійшло винувато,

Наче права не мало в цей день над землею вставать.

Німо зойкнув поріг.

                           Тихо очі заплющила хата.

              Все.

                           Не їдьте, сини.

                                                 Вас немає кому зустрічать...

                                       


Додав: Katya (15.09.2009) | Автор: © Катерина Рубан
 
Розміщено на сторінці: Вірші про жінок

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3422 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 31
avatar
1 octava • 16:55, 15.09.2009 [Лінк на твір]
Катю, поезія Ваша неймовірна, писана серцем і осяяна справжнім талантом. Про обдарованих людей кажуть, що вони мають іскру Божу. На мою думку, Ви маєте не іскру: у Вашій душі ціла ватра горить. З'являйтеся частіше, бо є багато спраглих цього вогню (дивіться, будь ласка, приватне повідомлення)
avatar
8 Katya • 09:58, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Світлано, за таку високу оцінку моєї поезії. Це,повір, зобов*язує.
avatar
2 password1 • 18:16, 15.09.2009 [Лінк на твір]
Дуже проникливо, Катерино. На жаль, так буває у житті. Ми нехтуємо своїми рідними, бо знаємо, що вони все пробачать, а коли схаменемся, то вже запізно. Гарний вірш. Дякую.
avatar
9 Katya • 10:03, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Живу в селі, і такі реалії життя бачу досить часто. тут усі на виду, кожен про кожного усе знає. А в місті стареньким самотніми залишатись удвічі страшніше.Для мене це дуже болюча тема.
avatar
3 COCODE • 19:04, 15.09.2009 [Лінк на твір]
Ну і закінчення. Аж мороз по шкірі пройшов. Читаю, перечитую.............в житті так постійно є. Сильно написано.
avatar
10 Katya • 10:05, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Мішо, що моя балада зачепила твою душу. Не намагаюсь нікого повчати, просто "видаю" голі факти. Іноді цей прийом виявляється досить "виховним".
avatar
4 Did • 20:14, 15.09.2009 [Лінк на твір]
hands hands hands .
Дякую.
avatar
5 drillinger • 21:36, 15.09.2009 [Лінк на твір]
respect hands hands hands мої вітання і захоплення СИЛЬНОЮ ПОЕЗІЄЮ!!!
avatar
11 Katya • 10:13, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Спасибі, Романе, у сильних поетів вчуся
avatar
19 drillinger • 21:11, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Василь я!!! То син в мене Роман!
avatar
20 shetamara • 22:31, 16.09.2009 [Лінк на твір]
У мене теж син Роман. :)
І ще у одної нашої авторки теж... Стільки Романів!
avatar
21 drillinger • 22:55, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Вам, пані Тамаро, як жительці "чобітка" підбирати українське ім'я з італійськими коренями напевно було найлегше? :)
avatar
Я знаю, про яку авторку Ви, Тамарочко, говорите!))))
А у мене брат Роман!
avatar
23 drillinger • 23:04, 16.09.2009 [Лінк на твір]
...Ой там Рo'ман воли пасе -
Катерина воду несе...
hands
avatar
24 Sofi • 23:21, 16.09.2009 [Лінк на твір]
італійська народна пісня.... в майбутньому.... За кількістю українців в Італії - то вже близьке майбутнє....
avatar
25 shetamara • 23:37, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Та ні, скоро вони знатимуть наші пісні.
http://virchi.pp.net.ua/publ/95-1-0-591
avatar
26 Sofi • 23:45, 16.09.2009 [Лінк на твір]
клас!
avatar
29 Katya • 13:47, 17.09.2009 [Лінк на твір]
Вибачте, Василю,у іформації про зареєстрування ви - Роман, от я вас так і назвала. Тепер ніколи не помилюся. yes
avatar
30 drillinger • 16:54, 17.09.2009 [Лінк на твір]
Не Ви перші, Катю! :)
avatar
Ну от... Витираю сльози тепер... Дякую Вам, Катю! Піду, напевно, маму обніму...
avatar
12 Katya • 10:14, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Катрусенько, ти зараз так нагадала мою доню...
avatar
7 Sofi • 08:49, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Згодна зі Світланою, що у Вас не іскара, а ціла ватра у серці горить. Дякую Вам! Аж боляче стало від прочитаного...
avatar
13 Katya • 10:16, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Спасибі, Софіє. Але мабуть все-таки ви із Світланою занадто... Просто пишу.
avatar
14 Sofi • 12:56, 16.09.2009 [Лінк на твір]
не занадто
avatar
15 Katya • 14:11, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Софійко, мила!!! Я вражена!!!!! Щиро, щиро дякую!!! hands :hands: confu9
avatar
16 shetamara • 15:26, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Ой, Катю, правдиво, вірш із відвертим сюжетом, аж уявляється старенька жіночка, яка жде сина і все йому прощає...
А ще... зачепило... живучи далеко від маминого дому іноді, навіть, соромно стає за те, що так далеко доля закинула.
А про сам вірш - ви просто майстриня таких життєвих віршів! respect
avatar
17 Katya • 16:27, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Спасибі, Тамаро, на добрім слові. Іноді обставини сильніші нас. Але ж є не тільки "дорога до мами", у крайньому випадку є телефон.Здоров*я вашій мамі тут на Україні. yes
avatar
18 shetamara • 16:35, 16.09.2009 [Лінк на твір]
Чомусь пригадала цей вірш:
Поют гитар походных струны в тайге, в горах, среди морей...
О, сколько вас сегодня, юных, живет вдали от матерей!
Вы вечно, юные, в дороге — то там объявитесь, то тут...
А ваши матери в тревоге вестей от вас все ждут и ждут.
Они считают дни, недели, слова роняя невпопад...
Коль рано матери седеют — не только возраст виноват.
И потому служа солдатом или скитаясь по морям,
Почаще все-таки, ребята, пишите письма матерям.

С. Викулов

avatar
27 Nemo • 02:20, 17.09.2009 [Лінк на твір]
Я просто вражений. Уклоняюсь, як матері. Добре, що за екраном не видно скупих чоловічих сліз... 5.0. respect
avatar
28 Katya • 13:46, 17.09.2009 [Лінк на твір]
Спасибі, Немо, твоя думка для мене дуже важлива!
avatar
0
31 spydut • 19:20, 04.09.2021 [Лінк на твір]
Багато , багато є чого повчитися бо так глибоко написано від серця


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz