Знаєш, читаючи твої вірші, хочеться тебе зігріти, обласкати, обніжити... хочеться дати відчути усю велич Любові. Перш за все, як маленьку дитину... це тому, що я мама. А мама хоче бачити діток щасливими. Тому прийми моє божання - відчувай щастя у кожному подиху життя, пий його як воду, насичуйся мов їжею, тільки не чекай свою долю, а створюй її своїми мріями.
Правильно!!!Тільки ми можемо змусити наші мрії стати реальністю!!!Ми маємо вибір і тільки від нас залежить яким він буде..."Вона ж одумається... потім", але буде вже пізно. А романтика не пропала,вона є просто ше не було людини, яка її цінила:
Лишився блиск, здолати молодості ноти, серцебиття... Це легко правиться, Сашко, думаю зрозумієш про що мова. Невже щось надихнуло, чи вже було давно? Мені було приємно читати вірша, але наголоси, часом, перебивали цю насолоду. Правда...
Якби тільки від бажання бути щасливим приходило те щастя! На скільки усе було б простішим. Поезія, дійсно "відверто писана душею". Бо надія не хоче вмирати: "Вона ж одумається...потім".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
