Мрії... ряди нездійснених... Але стільки здійснених мрій! Чомусь ми сумуємо за тим, що б могло статися, а не радіємо тому, що маємо... Як там у Пушкіна: "Мечты, мечты, где ваша сладость? Ушли мечты..." У нього був жартівливо інронічний вислів. Мрійте, шановні мої, це допомагає жити!
У казках є завжди щось незвичайне... Але у цьому випадку йде мова зовсім про інше, це помітив і Олексій (я в попередній рецензії не писала, бо, думала, що то тільки мені здалося). тут українські казкові мотиви, мову, вплітається інша культура, заокеанська із своїми мотивами і загадковістю. Тому й незвичайне.
Ще з початку серпня завела у ворді документ, у якомі відбирала кращі (на мою думку) твори цього місяця... Вже назбирала десяток, а тут знову і знову нові і ще кращі! тяжко зробити вибір.
Тамаро, казковий мотив у віршах, спокійна мелодія, у ліжечках дітки, які слухають ласкавий голос мами... Так тепло і затишно. Дякую. Ше Одна Тамара.
Читаючи вірш фантазія домальовує сюжети, які б могли бути перед початком розказаної історії, а потім, відповідь, монолог Чужої Дружини. вірш довершений, але так хочеться узнати що ж було спочатку ("Спочатку було слово" - скажете Ви... )
Якщо Міша побачив сум у останніх рядках вірша, то я, як оптимістка, скажу: проходить літо, з початком осені стає сумно, бо немає вже тепла, але осінь радує своїми кольорами, надзвичайними запахами сухого листя, свіжості. А потім зима, після якої наступає весна! Викрутилася? Побути наодинці із собою буває, навіть, корисно, щоб подумати, пригадати приємні періоди життя, планувати майбутнє (хоча б завтрішній день). Вірш сподобався осінніми замальовками, запахами і звуками, які із нього доносяться.
Вірш життєвий, написаний від першої особи, яка сумує, бо ліричному герою випала тяжка доля сироти... Стільки горя ота війна принесла... У невеликій кількості рядків автор зміг показати переживання та розказати історію іднієї людини із тисячі таких, які пережили війну. Вірш дуже сподобався.