Ой кохана,кохана і палка і жадана... Закохався у тебе лебідку, ти не милий тепер мені, світку!.. Чарівниченька ніч нас єднає, Бо ми пісню Любові співаєм. Щоб кохати подовше -- потрібно здоров*я побільше,то я ,пане Вікторе,його вам і зичу.Творіть, на радість усім нам, прекрасні вірші.
Танюша,я простий читач і мені важко було,читаючи,вибач за тавтологію,впіймати хід твоєї думки.Якщо вона (думка)є і така я *за*.Чим більш думок ,тим рясніший світ барв наших почуттів.
Видивлялась я тебе, аж очі злипались. І крізь небо голубе стрілою промчалась. У обіймах моїх крил ти б приліг спочити. Бо не маю більше сил без тебе я жити.
Таню,тут не тільки коханий тебе не зрозуміє.Народжувать,не народжувать.Оь воно є,ось його вже немає.Коні- люди, все змішалось...*Пробач, будь ласка. Дозволь мені подумати. Ти розумієш мене? *
У кожного своя *чарівна,безбережна,прозора* осінь...І це гарно,коли люди в цьому дурно-заклопотаному світі вдивляються в прекрасне і через слово,як ви ,пане Вікторе,даруєте його(прекрасне) людям.Хай береже вас Бог.