Твій добрий Бог іде до тебе, а ти сліпий ,мов кошеня. Хрести йому жбурляєш в небо й стоїш на суперечностях життя. Вічна доброта чи буде вона ,як не тепер,то хоч колись, в серцях і душах нашого народу...
Ви ,знаєте,пане Вікторе,люди говорять по різному. От мені і подумалось:*А ,що як...без штампів,печаток і посвідок*Можливо і така форма донесення думки твору до читача приживеться.Га?