А ще страшніше,пані Алло,що ці хати- покидьки скуповують за безцінь спритні ділки,розкидають їх і продають у три дороги уже як буд.матеріал.Онуки чи правнуки не помилуються батьківщиною.Рубаться пам*ять по-гарячому.Ой як боляче!
А й справді чи можно засушить троянду на спомин проте,скажімо,що уколовся нею?Ніколи не пробував.Жаль таку молоду красу зрізать.А щодо вірша мені імпонує,що осінь *твереза* і в цілому симпатично вийшло.Молодець.
Закон природи - боротьба за виживання.*Рай навколо*-згоден. Тільки без зла,що заполонило святу нашу землю і в*їдається у наше єство.Цей смертоносний вірус запущений людьми проти людей.А довкіл створений для щастя...
Цікаво ,пані Алло написано.Та,як мені здалося --сируватенько.Це,мабуть, від дощу...Не ображайтесь,будь ласка.Можливо я ,як читач,і помиляюся.Перечитайте і ви ще і ще.Впевнений-- зробите безліч виправлень.Терпіння і наснаги вам.
Дякую,пане Пилипе,дякую.Ця тема завжди мені болить.Говорячи тихо і мило з батьками,а вони пережили і голодомори і війну і...миру нахльобалися,ніби і сам переживаєш те страшне і нещасне життя.
А я погоджуюсь із пані поеткою.Ніби й однодумці,але чомусь почуваєшся самотньо.Напевне --це стан душі,або людині так хочеться--почуватися одиноко.Її це влаштовує.А от щодо того,що *життя повз* проходить ,як на мене, абсолютна нісенітниця.Знову ж таки спрацьовує фактор психологічного настрою людини.Можливо життя в розових кольорах, те життя ,яке б хотілося,а його нема і хтойна чи буде.Це інша справа.Ходиш ,дишеш,переживаєш -значить ти в житті,а життя в тобі. Життя нехай іде у вашу хату Натхнення вам панянко Головата.
Якщо чесно,пане Вікторе,ваша *Молитва за Вишгород* цьому виною.Завжди коли дивлюсь на ветеранів серце починає нити.Боляче.Від того скільки на їхню долю випало випробувань і воєнних і уже під завісу життя -- буденних. Згори ллються красиві слова...та й усе.