Вкімнатіщедосіпахлоладаном.РанкомсповідалихворогоІванаВасильовичаГрабинського.ЦебувзнатнийгромадянинТари,заможнійкупецьізслужилихлюдейлитовськоїсотнікіннихкозаків. ТутуСибірупроІвашкуГрабинського,такйогоназивалиміжсобоюмешканцікраю,ходиладобраслава. Поважалистарогоійоговеликуродинуусійнавітькалмикиітатари,якінедужеладилизчужинцями,щовдерлисянаїхніземлі,начегосподарі. АІвашкабувправильноюлюдиноюідобросвоєнаживчеснонаторгівліхутром,якебезшахрайстваскуповувавумісцевихмисливців. Що неможнабулосказатипроіншихкупців.
Іосьтепер,післясповіді,лежавІванВасильович,іздавалосяйому,щоначесилаутіліз’явиласяіхворобавідступиланарадістьвеликиййогородині.Усі,навітьприслуга,дякувалиБогові,щохазяїнможепіденапоправку.Бовженеразтакетраплялося,щопіслясповідіхворийодужувавіще живнеодинрік.ОнжетоголітавТюменітакийвипадоктрапився…Усіходилинавшпинькахіговорилитихенько.НавітьмалийправнучокІванко,улюбленецьусієїродини,говорившепотом,щобнепотривожитилюбогодідуся.Дідусевіполегшалоіможе зараз хочтрішкипоспить.Вінвжезнавзвласногодосвіду,щочерезсонусяхворобапроходить,бозапам’ятаввідколибувсамхворий,якдідусьнаказувавусім:«Дайтедитинівиспатися,то й хворобазісномпройде».Адідусьнеспавбагатоднів,такйоговимучилаотаклятабіль. ТількиІванВасильовичзовсімнеспав.Лежавіззакритимиочимаіприслухавсядовідлуннядавноминулихднів…
«Вигнання»
Івангнавщодухуконя, намагаючись хоч трохи заспокоїтись.
Розмова звуйкомдаласьйомув знаки. Булоболяче, щостарийнезахотів докінцязрозумітисвого єдиногоплемінника…
Вуйко,колисьбагатийівпливовий,поступово сходив
здистанції,алезостанніхсилчіплявсязазнатність свогороду. Багатаізнатнародина щезачасів Галицько-Волинського князівства перенесланемалопотрясінь, а зараз Люблінськауніясильнопохитнулаустоїроду.НовадержаваРічПосполитавимагала й
новихжертв. Лишекатоликиввійшлидоурядуванняусьогокраю.РодинаЯназГрабинітерпілазбитки. Особливо приходилосякрутитисятутуКаменці-Струмеловій,деправославнимобмежувалиправа.Прибутковаторгівля худобоюобкладаласятепернадзвичайновисокимиподатками. Католикамнадавалисяусіпривілеї,азправославнихвисмоктувалиостаннісоки. Шевськийцехприносивзовсіммалозиску.Дехтозродупоспішилипомінятивіру, щобзахиститихочабсвоювласність.ЯніОлександр, рідні вуйковідядьки,давноподалисявмонахиітепервжесталиабатамиумонастирськихстінах.Вонибезваганьприйнялиновувіру,бонезахищениймонастирпотерпаввіднабігівтатар,відякихнебулопорятунку.Теперсампольськийкорольставназахист абатства. Янрозумів,щоіншоговиходуне було,крімєдиного-підкоритисяновимзаконам,ітому усімасиламинамагавсядогоджативладі. Віндобрерозумівсвоїхпобожнихдядьків,якінепобоялисяпомінятизовнішнюоболонкувіросповіданнязаради збереженнясамоїжхристиянськоївіри.ВуйкощезамолодуодруживсязполькоюСофієюПрусженьською,яканародилайомудвохдітей-двідонькиАннуіСофію, айого,Івана, вінузявнавихованняпіслятого,якзагинуламатиІванаібатько,братвуйка,відтатарськогонабігу. Іванполюбиввуйковуродину, начесвоюрідну.ТітонькуСофіювважавзадругуматір,алеїї католицькоївіривдуші неприймав.Хочазовнініколиневиказувавсвогопротесту. Цеййогопротестпротикатоликіввироставвньомупоступово,зрощенийівиплеканийхреснимбатькомІвана,священикомправославноїцеркви,отцемАндрієм. Тойніколинеперестававопікуватисясвоїмпохресником.ЧастенькозабиравзсобоюдоЛьвовалагідногоіслухняногохлопчика.Ян,немаючисина, також прикипів доІванаіготувавйого докеруваннявмайбутньомусвоїмгосподарством.Надочокнемавніякоїнадії. А от сьогоднівуйко, що бувдлянього,якріднийбатько,викреслив свогоплемінниказ серця. Івандобрезнавйогокрутувдачу.Вуйковесловобулотвердеінепохитне. Ніхтоініщо,навітьсамасмерть, не заставилабгордогоГрабину повернутитесловоназад…
Іванлетівнарозгаряченому коніназустрічневідомості.Вітеріхолоднийдощбиливобличчя,алевінтогонепомічав. Краплідощузмішувалисязісльозамиітеклипопалаючихщоках,жарякихнемоглизагаситихолодніструмині, якілилисязнебес.ВуйконедавйомунавітьпопрощатисязтіткоюСофієюісестрами,щоприпалидовікна,крізьякеледьпросвічувалисьїхнісилуети. Іван відчув,щобільшенепобачиться з ними ніколи. Одна-єдинанадіянаправославного Бога,якогонезахотіввін промінятиначужувіру,трималайоговсідліігналаунезнане. Вінпоклавсянадолюіконя,якийвинісйогонадорогу,щотягласяпопідліс аж досамого Львова.Божевільнаскачкатрохизаспокоїлахлопця. Дощвжезовсімперейшов. Крізьклаптірозірваниххмар проглянувсонячнийсніппроменів іодразужзпротилежногобокувиринулавеселка. Іванщировірив,щоцеподавйомузнаксамГосподь, якоговіннезрадив. Одразусталоякосьспокійніше. Тепер хлопецьмігтверезообдумати,щойомуробитидалі. Скочивзконяіповівйогозавуздечку,підтримуючипідсамоюмордою,щобнедатиконевінапитисязкалюж,яківиблискувалиу косомупроменісонця,яквеличезнідивнідзеркала,розкиданічиєюсьвелетенськоюрукою. Втихдзеркалахвідбивалосянебоідерева,щорозлогимвіттямнависалинаддорогою,ісонячніпромені,якіпробивалисякрізьлистяірозсипалисяживимивогникамиутихдивнихдзеркалах.Іванступавпростопо них,відчоготівогникирозліталисянаусібоки ічарівнідзеркалазникали, залишаючибруднімокріпотокиначоботях. Тідзеркалабулитакіжпримарливі,якійогожиття. Віндосідумав,щовуйкойоголюбивпо-справжньому,яксина,щозрозумієсвогоєдиногоплемінника. Іванзвіривсяйому,атойвибухнувгнівоміпрокльонами… Нехоче,небудеІванприймативіричужої.Хочеволі,хочежитинасвоїйземлі,так,якдідиіпрадідижили. Тавінбищестерпіввсе,тещовгнівійомунаговоривстарий,алете,щовуйкопригрозивзробитийого хрещеномубатькові,зате щотойнамовлявІвана,тоговжехлопецьне зміг стерпітивуйкові. «Дочоготутхрещений?Вінзавірунашустоїть,авизапроданець!»- Вигукнув у розпачі Іван. «Ах,ти,сучийсину!Тотименезапроданцемназвав?-Вуйкоажзблід. - Захлібмій… Гетьзмоїхочей! Прокляну!» - Голосйого зірвався, неначе захлинувся у тому прокльоні.Івановітодіздалося,щотобувсон,тавраз якийсьдивнийспокійнаповнивйогосерце.
Цікаво ,пані Алло написано.Та,як мені здалося --сируватенько.Це,мабуть, від дощу...Не ображайтесь,будь ласка.Можливо я ,як читач,і помиляюся.Перечитайте і ви ще і ще.Впевнений-- зробите безліч виправлень.Терпіння і наснаги вам.
Тамарочко, дякую!!! Замахнулась на Історію, але не знаю чи надалі виправдаю Вашу оцінку.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")