розпустило небо коси сині

Розпустило небо коси сині

Розпустило небо коси сині,

Хмари виснуть білі до землі.

Я питаю:*Що з тобою нині,

Обірвав кохання хто політ?*

Хай кричать у вічну даль лелеки,

Затуляють крилами яри.

Нам з тобою дуже було легко.

Та для ночі сонце не горить.

Вже весна не вернеться до ганку,

Де ми зустрічали вранці схід.

Ти закрила наглухо фіранку,

Сніг засипав мій до тебе слід.

Покотилась з неба зірка рання,

Впала десь за обрій в джерело,

Відлетіло геть палке кохання.

Мов його між нами й не було.

Зашуміли трави з вітром в лузі,

Кида осінь з пагорбів свій жаль.

Я до тебе більш не повернуся,

Диха в душу холодами даль.