Вт, 17.06.2025, 14:29
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [665]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3433]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 787

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

Майже холодний чай…

Майже холодний чай…
Стій, куди ти? Стривай…
Куди ж ви всі поділися?
Як від хворої розбіглися.

Як почуваюсь? Жахливо.
Справи як? Та теж паршиво.
Наче й не сама, а все ж…
Самотність не знає меж.

Але цього ніхто не спитає.
Я знаю, так я все знаю.
У всіх свої проблеми,
І кожен – частина системи.

Але як же так виходить?
Життя повз мене проходить.
Невже так і має бути?
Дайте відповідь, хочу почути!


Додав: jazzel (06.09.2010) | Автор: © Пані Головата
 
Розміщено на сторінці: Життя...

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1526 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 Did • 06:47, 07.09.2010 [Лінк на твір]
Наче не сама, а все ж
Самотність не знає меж...
Мабуть, кожному із нас дуже знайомий подібний стан, коли навіть у гурті людей почваєшся одиноко. На мій погляд, такого не буває з людиною лише тоді, коли вона перебуває в колі однодумців. Не знаю, чи задовільнить шановну пані моя відповідь, але я думаю саме так. yes
avatar
2 jazzel • 14:36, 07.09.2010 [Лінк на твір]
Мене задовльняє те, що хтось читає мої вірші :)
Щодо Вашої точки зору.. Частково я з нею погоджуюсь, але я не впевнена, що коли людина знаходиться в колі однодумців, то з нею такого трапитись не може.. Думаю, в такому разі вона просто рідше переживає цей стан. якось так
avatar
3 jakov-buga • 16:45, 07.09.2010 [Лінк на твір]
А я погоджуюсь із пані поеткою.Ніби й однодумці,але чомусь почуваєшся самотньо.Напевне --це стан душі,або людині так хочеться--почуватися одиноко.Її це влаштовує.А от щодо того,що *життя повз* проходить ,як на мене, абсолютна нісенітниця.Знову ж таки спрацьовує фактор психологічного настрою людини.Можливо життя в розових кольорах, те життя ,яке б хотілося,а його нема і хтойна чи буде.Це інша справа.Ходиш ,дишеш,переживаєш -значить ти в житті,а життя в тобі.
Життя нехай іде у вашу хату
Натхнення вам панянко Головата. :)
avatar
4 jazzel • 17:39, 07.09.2010 [Лінк на твір]
Мм, дуже дякую =)
А взагалі, Ви праві.. Мабуть, просто настрій якийсь такий був, все сірим здавалося.. Нічого, буває yes
avatar
5 jakov-buga • 18:27, 07.09.2010 [Лінк на твір]
Звісно.Пишіть на здоров*я.Читатиму. :)


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz