Майже холодний чай…

Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Did • 06:47, 07.09.2010 [Лінк на твір] Наче не сама, а все ж Самотність не знає меж... Мабуть, кожному із нас дуже знайомий подібний стан, коли навіть у гурті людей почваєшся одиноко. На мій погляд, такого не буває з людиною лише тоді, коли вона перебуває в колі однодумців. Не знаю, чи задовільнить шановну пані моя відповідь, але я думаю саме так. 0Спам 2 jazzel • 14:36, 07.09.2010 [Лінк на твір] Мене задовльняє те, що хтось читає мої вірші Щодо Вашої точки зору.. Частково я з нею погоджуюсь, але я не впевнена, що коли людина знаходиться в колі однодумців, то з нею такого трапитись не може.. Думаю, в такому разі вона просто рідше переживає цей стан. якось так 0Спам 3 jakov-buga • 16:45, 07.09.2010 [Лінк на твір] А я погоджуюсь із пані поеткою.Ніби й однодумці,але чомусь почуваєшся самотньо.Напевне --це стан душі,або людині так хочеться--почуватися одиноко.Її це влаштовує.А от щодо того,що життя повз проходить ,як на мене, абсолютна нісенітниця.Знову ж таки спрацьовує фактор психологічного настрою людини.Можливо життя в розових кольорах, те життя ,яке б хотілося,а його нема і хтойна чи буде.Це інша справа.Ходиш ,дишеш,переживаєш -значить ти в житті,а життя в тобі. Життя нехай іде у вашу хату Натхнення вам панянко Головата. 0Спам 4 jazzel • 17:39, 07.09.2010 [Лінк на твір] Мм, дуже дякую =) А взагалі, Ви праві.. Мабуть, просто настрій якийсь такий був, все сірим здавалося.. Нічого, буває 0Спам 5 jakov-buga • 18:27, 07.09.2010 [Лінк на твір] Звісно.Пишіть на здоров*я.Читатиму.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі