Текли повільно довгі будні, Серця бентежачи теплом, - А у неділю дощик нудний Гугніє зрання за вікном. Немов сумуючи за літом, Щоб поговору не було, - Незримий хтось почав ревіти У вихідний всім нам назло. І планування стали марні, Як потекло з дахів дзюрком… Гугніє дощик незугарно В неділю зрання за вікном.
Це Яків підказав мені своїм коментарем у неділю тему, а я, уже як зміг, написав про це. Дякую вам.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
1
