Я щоправда трохи випередила подію - свято завтра, але ж для такої Жінки вітання можна слати кругло-річно. Дякую, Наталю, що долучилася! Це Укран мені нагадав, а то я би точно пропустила...
Юліє, вітаю Вас з дебютом на нашому сайті! Цей вірш проливає світло на Ваше єство, хоч молоде тілом, та вже досить зріле, аби збагнути суть добра і зла. Вірш глибокий і витриманий у стилі, хоч, мені видається, що у другому стовпці згубився один рядок - "І вже не схочеться Любити світ, Хоч мало літ", чи так задумано?
Бажаю позитивних стимулів до писання і світла Вашій душі!
Ігоре, скажу чесно - коли писала, то навіть не встигала задумуватись над римами, так воно мені гупало у скронях, тому в цьому плані вірш можна ще шліфувати. А твою пропозицію розгляну, бо нині можу на цей твір дивитись уже без надмірних емоцій і доопрацювати. Дякую, Друже, за слушну пораду!
Пані Катерино, вірш зрозумілий і повчальний (мав би бути для того, кому він адресований). Та якщо виносити його на загал - треба ще попрацювати, уникати надто частих повторень (жити і життя вживається понад 10 разів), наша мова така багата, що завжди можна знайти вдалі синоніми, гарні епітети, образи, порівняння. Працюйте над поетичністю і все у Вас вийде!
Анжело, тема любові така барвиста і багатогранна, що скільки б віків поети про неї не говорили - завжди залишиться щось недосказане... Шукайте себе, вчіться вловлювати ледь чутні лиш Вашому серцю бриніння почуттів і виливайте це у рядки! Менше повторень, більше фарб і чуттєвості - і все у Вас вийде!