А мені пригадався один з моїх ранніх віршів, написаних понад 10 років тому...
Погляди сотень очей Болем пронизують груди, Знову зіткання плечей, Крики, образи усюди... Натовп: це люди чи ні? Маса істот без контролю. Втратили риси людські, Де нам ще мріять про волю!? Дух істерії завжди В натовпі вільно гуляє, Вперто жадає біди, Жертву криваву шукає. ...Досить в минулому драм Ми від бездушшя зазнали. Вчора ще нищили храм – Нині ж – його збудували!
Спасибі, за такий хороший вірш у відповіді. Сильно написано.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар. Знаєте, світ був таким, є і, мабуть, залишиться. Просто нам випала доля це зрозуміти і навчитися жити з цим. Історія, на жаль чи на щастя, циклічна, і в цій історії доля нашої країн
у Вас 
0
