Мрія, схожа на оману, досі манить Твою душу невмирущу в небо-висі, Там загояться всі рани і зітхання Проминуть, немов з дерев пожовкле листя. Промінці наловиш в душу - вона дужче Сотень сонць ясних сіятиме віками, Чисте світло з її лона - всюдисуще, Оживити може навіть мертвий камінь. То кричить душа, то плаче, то мовчанням Роздирає морок Всесвіту на шмаття, Щоб колись здолати вище досягання - На поріг оселі Господа постати...
Мрія, схожа на оману, - світлий світ узріти враз, де нема й сліду обману, де нема страшних образ... Світлий світ - краси й довіри, щирих посмішок людей... Як не збитись у зневірі в шлях від мрійливих ідей?
Чудовий вірш, легко читається й гарно звучить. Доволі вдалі образи, дуже сподобалось "..І вірить, що молитва, мов гроза, очистить її краплями своїми..." Ви молодець
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
