Вічний пошук волі На фоні блиску і тирад. І серед древніх амфілад Ми досі, мій поете, голі. Тому то й вільні лиш сказати, Думки чуттями описати, І марити отим святим, Що в небі пише херувим...
Чарівна гра. І грань життя, немов те гостре лезо. Поети будять почуття і сильно, і тверезо, поети будять силу слів і серце до кохання... І навіть силу полюсів здолаєм на світанні. Чудово! P.S. У перший катрен рокіровка потрібна.