Спокуса
Яка солодка і п’янка спокуса, Що огортає світ палючим щемом, І піднімає почуттів екстремум, У цьому світі я не залишуся. Ні вдень, ані вночі нема спокою, Бо пробудились почуття химерні, Забула я, що ми всього лиш смертні. Де вихід? Не була ж колись такою? Вражати, що за дивна насолода, І образи творити із емоцій. Але ж тримала й я сльозу на оці, Лиш мрії – моя вічна нагорода. Чарівні та легкі їх пишні крила, Що прирекли чекання на самотність, Коли тікають у свій світ німотний, Коли здіймає гіркота вітрила. Та прагну її знову невідступно, Боюся втратити ту дивну мить, Що голос хвиль чи шепіт верховіть, Зливає почуття в акорд сукупно.
Додав: Trajana (24.04.2013)
| Автор: © Маріанна
Розміщено на сторінці : Маріанна
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1720 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА